Особенно аккуратными за рулем надо быть:

- при передозировках и склонности к аллергии;

- при регулярном употреблении больших доз медикаментов, пусть даже назначенных врачом;

- при первом принятии нового препарата.

Анальгин замедляет реакцию. Отдельная тема - «пилюль-кины» без медицинского диплома, назначающие себе лекарства от головной боли по совету соседки или доктора из телерекламы. Обычно такие «специалисты» выбирают самые популярные обе­зболивающие препараты. Начинается все с парацетамола и аналь­гина, потом человек переходит на более сложные комбинирован­ные препараты на основе кофеина и многих других сильных обе­зболивающих препаратов. Тут совет один: ни в коем случае не на­до применять выбранные методом «тыка» препараты от головной боли! Ничего хорошего из этого не выйдет. Если замечаете, что все чаще и чаще тянетесь к аптечке за таблетками «от головы», то как можно скорее обращайтесь к неврологу. Иначе организм привы­кнет, и для того, чтобы снять боль, ему с каждым разом будет тре­боваться все большая доза. У хронических больных разовый при­ем таких самостоятельно прописанных и порой очень небезопас­ных препаратов часто достигает десятка таблеток. А эффект ми­нимален. Такой водитель вдвойне опасен на дороге - его внима­ние подавлено лекарствами и болью. Хроническим считается упо­требление обезболивающего от трех раз в неделю и чаще в течение двух-трех месяцев.

ПОМНИТЕ! Прежде чем принимать лекарственный препа­рат, внимательно изучите его инструкцию. Там не должно быть противопоказаний к приему препарата лицами, управляющими транспортными средствами.

VI. ПОСЛЕДНИЙ СОВЕТ

Все, что вы прочитали, удержать в голове невозможно. К тому же, дорога есть дорога, и ситуации на ней могут возникать самые непредсказуемые. Постарайтесь запом­нить для себя самое главное - никогда не спешите согла­шаться с решением инспектора ГАИ! Он тоже человек и тоже может ошибаться. К тому же не наша вина в том, что зачастую во время движения мы смотрим не на дорожные знаки, а на до­рожные ямы. Всегда, в любой ситуации пытайтесь найти ответ на вопрос: что вынудило вас нарушить правила дорожного дви­жения? Ответственность на дорогах должна быть солидарной. Пока же за все отвечаем только мы - своими деньгами, нерва­ми, здоровьем, а порой и жизнью.

Закон дает вам права на защиту собственных интересов. А они нарушаются уже в тот момент, когда инспектор ГАИ, со­ставляя протокол об административном нарушении, не гово­рит: «У вас есть право на юридическую помощь, сбор и предо­ставление доказательств» - предоставленное ст. 268 КоАП.

Даже если сотрудники ГАИ научаться произносить или зачитывать эту фразу, вряд ли они расскажут вам о том, каким образом эти права вы можете реализовать? Не возить же с со­бой адвоката?

Реализация ваших прав заключается всего в нескольких шагах:

1. Проверьте протокол и постановление.

Сотрудник ГАИ обязан выдать на месте копию протоко­ла. А если на месте выносится постановление об администра­тивном правонарушении - копию постановления. Проследи­те, чтобы данные совпадали с оригиналом протокола, включая данные самого сотрудника, составившего протокол и/или по­становление. Соблюдение всех нюансов поможет успешно за­щищаться в суде, а также обжаловать постановление.

2. Следите за правильностью заполнения протокола.

3. Если вам не пояснили ваши права, напишите в этой гра­фе, что со ст. 268 КоАП вас не знакомили.

4. Обязательно напишите пояснения в соответствующей графе протокола.

Укажите все аргументы в свою пользу. Если они отсут­ствуют в данный момент, это не означает, что они отсутству­ют вообще. Обязательно пишите в пояснении, что свою вину не признаете и согласно ст. 268 КоАП Украины просите отло­жить рассмотрение дела. Укажите, что доказательства будут представлены в суде.

5. Если у инспектора ГАИ отсутствуют свидетели, смело пишите в соответствующей графе, что свидетели отсутству­ют. Обязательно укажите свидетелей, в том числе и пассажи­ров своего автомобиля, которые могут подтвердить вашу не­виновность.

6. В незаполненных графах протокола ставьте прочерки.

7. Не стесняйтесь производить фото или видеосъемку до­рожной обстановки. То, что не увидели вы, - увидит адвокат.

8. Жалуйтесь в срочном порядке.

Чтобы обжаловать несправедливый вердикт, лучше все­го обратиться с соответствующей жалобой в течение 10 дней к начальнику управления ГАИ, работник которого вынес по­становление. Позже жалобы не рассматривают либо требуют оправдательные причины. Это - простой и быстрый путь. Но согласно законодательству, сделать это можно и через подачу жалобы в суд или прокурору. В прежнем законодательстве ес­ли суд принимал решение, не устраивающее водителя, опроте­стовать его было большой проблемой. Дело в том, что в КоАП прошлой редакции была фраза о том, что по админделам ре­шения районного суда являются окончательными. В нынеш­них изменениях ввели процедуру полноценной апелляции. Но водителям нужно учесть, что апелляцию необходимо подать в течение 10 дней после вынесения постановления по делу су­дом первой инстанции.

В жалобе указывайте все аргументы относительно «непра­воты» гаишника. Подкрепляйте их ссылками на ПДД и другие законодательные акты, включая Конституцию Украины. Обя­зательно подтвердите свое мнение доказательствами - показа­ниями свидетелей, фото - и видеоматериалами и пр. На край­ний случай, подойдут даже записи с мобильного телефона.

Можете обратиться за подготовкой документов к профессионалам-юристам. Ставки слишком-высоки, и оно то-uо стоит.

САМОЕ ГЛАВНОЕ! Надо ли показывать ли свою юри­дическую грамотность инспектору? Мы говорим - действуй­те по ситуации. Но всегда помните, что к счастью, инспекто­ры ГАИ при привлечении к административной ответствен­ности не то чтобы относятся к нам некорректно или посту­пают неправильно - они прекрасно чувствуют нашу юриди­ческую неграмотность и при привлечении гражданина к от­ветственности игнорируют все действующие нормы и пра­вила, что в итоге приводит к наказанию. Так вот, именно эта инспекторская уверенность, а также безалаберность должны работать на вас!!!

Дело в том, что при серьезном нарушении ПДД ваша юри­дическая грамотность начнет работать против вас. Вы начне­те спорить, и инспектор, чувствуя опасность, будет оформлять все именно так, чтобы у вас не оставалось ни единой возмож­ности обжаловать его решение.

Перефразируя классика, скажем - Уголовный кодекс вме­сте с КоАП и ПДД нужно чтить! Учитесь себя защищать! Мы постарались в доступной форме дать вам необходимые для этого знания!

Всех ситуаций, которые могут возникнуть на дороге, не предусмотришь, ни в какой книге не опишешь. Мы дали мно­жество советов. Они не исключительны, потому что на дороге возникают самые разные и самые неожиданные ситуации. Но что бы в вашей жизни ни произошло, постарайтесь всегда вы­полнять наш главный совет: не бойтесь отстаивать свои права! Особенно - при осознании собственной правоты.

ПОМНИТЕ!

Ваши права больше всех интересуют работников Госавтоинспекции!

© , 2009 г.

VII. ПРИЛОЖЕНИЕ

ВНИМАНИЕ!

Тексты законодательных актов приведены в сокраще­нии.

Во избежание неоднозначной трактовки законодатель­ных актов Украины, текст приводится на государствен­ном языке.

Источник - сайт Верховной Рады Украины. Дата - г.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Стаття 8.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Зако­ни та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звер­нення до суду для захисту конституційних прав і свобод лю­дини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 19.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 24.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 28.

Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не­людському або такому, що принижує його гідність, поводжен­ню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть засто­сувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох го­дин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з момен­ту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затри­мання захищати себе особисто та користуватися правовою до­помогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржи­ти в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 41.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджа­тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визна­ченому законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користу­ватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, вста­новлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об'єктів з наступним по­вним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди пра­вам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 43.

Кожен має право на працю, що включає можливість заро­бляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення грома­дянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтерна­тивна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпеч­них для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 55.

Права і свободи людини і громадянина захищаються су­дом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і проти­правних посягань.

Стаття 56.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держа­ви чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 60.

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпо­рядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний ха­рактер.

Стаття 62.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинуваль­ним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержа­них незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного дер­жава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показан­ня або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і гро­мадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

**

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 10 жовтня 2001 р. № 000

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташовани­ми на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакада­ми, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові доро­ги, крім довільно накатаних доріг (колій);

безпечна дистанція - відстань до транспортного засо­бу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі йо­го раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру; ' '

безпечний інтервал - відстань між боковими частина­ми транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змо­гу безпечно керувати транспортним засобом та контролюва­ти його рух у конкретних дорожніх умовах;

видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зо­крема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпеч­ного маневру;

вимушена зупинка - припинення руху транспорт­ного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі;

випередження - рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспорт­ного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі;

власник транспортного засобу - фізична або юридич­на особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи;

водій - особа, яка керує транспортним засобом. Вершник, візник, погонич тварин, який веде їх за повід, прирівнюється до водія. Водієм є також особа, яка навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортному засобі;

гальмовий шлях - відстань, що проходить транс­портний засіб під час екстреного гальмування з початку здійснення впливу на орган керування гальмовою системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки;

дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників до­рожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

дорожні умови - сукупність факторів, що характеризу­ють (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

дорожня обстановка - сукупність факторів, що ха­рактеризуються дорожніми умовами, наявністю пере­шкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

житлова зона - дворові території, а також частини насе­лених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.31;

засліплення - фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об'єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані;

зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (ви­садки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, вико­нання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);

маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби за­гального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролей­буси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими марш­рутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (ви­садки) пасажирів;

населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47,5.48;

небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху;

пасажир - особа, яка користується транспортним за-собом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним;

перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;

перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах сму­ги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається по­путно в межах цієї смуги (за винятком транспортного за­собу, що рухається назустріч загальному потоку транспор­тних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

перехрестя - місце перехрещення, прилягання або роз­галуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до доро­ги виїзду з прилеглої території;

пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі по­за транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які руха­ються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску;

пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів че­рез дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначають­ся відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи ре­гулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сиг­налу; стоянка - припинення руху транспортного засо­бу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу;

темна пора доби - частина доби від закінчення вечірніх (ЗО хв. після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (ЗО хв. до сходу сонця);

учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосеред­ню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, паса­жир, погонич тварин.

2. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним за­собом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транс­портний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право ке­рування, користування чи розпорядження таким транспор­тним засобом;

д) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодав­ства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспор­тних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транс­портного засобу і не відволікатися від керування цим засо­бом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної без­пеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ни­ми і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременя­ми безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорож­нього руху;

е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або Державтоінспекції про виявлені факти створення пере­шкод для дорожнього руху;

є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкодже­но автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шко­ди користувачам.

2.4. На вимогу працівника міліції водій повинен зупини­тися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) надати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) надати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних щдставах

2.5. Водій повинен на вимогу працівника міліції прой­ти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи ток­сичних речовин.

2.7. Водій, крім водіїв транспортних засобів дипло­матичних та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, оперативних і спеціальних транс­портних засобів, повинен надавати транспортний засіб:'

а) працівникам міліції та охорони здоров'я для достав­ки до найближчого лікувального закладу осіб, які потребу­ють негайної медичної допомоги;

6) працівникам міліції для виконання непередбаче­них і невідкладних службових обов'язків, пов'язаних із переслідуванням правопорушників, доставкою їх у міліцію, та для транспортування пошкоджених транспортних засобів.

2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольно­го сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу

в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака або талона про про­ходження державного технічного огляду;

г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

г) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до ви­мог розділу 24 цих Правил;

д) під час руху транспортного засобу користуватися за­собами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

2.12. Власник транспортного засобу має право:

а) довіряти в установленому порядку користування і розпорядження транспортним засобом іншій особі;

б) на відшкодування витрат у разі надання транспорт­ного засобу працівникам міліції та органу охорони здоров'я згідно з пунктом 2.7 цих Правил;

в) на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху;

г) на безпечні та зручні умови для руху;

ґ) запитувати оперативну інформацію про дорожні умо­ви та напрямки руху.

2.14. Водій має право:

а) керувати транспортним засобом і перевози­ти пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку відповідно до вимог цих Правил;

б) довіряти в установленому порядку керування при­ватним транспортним засобом іншій особі, у якої при собі є посвідчення на право керування транспортним засобом

відповідної категорії;

в) знати причину зупинки, перевірки та огляду транс­портного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і

посаду;

г) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред'явлення посвідчення її особи;

ґ) отримувати необхідну допомогу від посадових осіб та організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорож­нього руху;

д) оскаржити дії працівника міліції в разі порушення ним законодавства;

е) відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

4. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ПІШОХОДІВ

4.4. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

8. РЕГУЛЮВАННЯ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупи­нити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

9. ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ СИГНАЛИ

9.7. Забороняється користуватися дальнім світлом фар як попереджувальним сигналом в умовах, коли це може при­звести до засліплення інших водіїв, у тому числі через дзер­кало заднього виду.

9.9. Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:

а) у разі вимушеної зупинки на дорозі;

б) у разі засліплення водія світлом фар;

в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами;

г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;

ґ) на механічному транспортному засобі, позначе­ному розпізнавальним знаком «Діти», що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;

д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі;

е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

9.10. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транс­портного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі:

а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.

11. РОЗТАШУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА ДОРОЗІ

11.1. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорож­ньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням шири­ни проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

12. ШВИДКІСТЬ РУХУ

12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені зна­ком 5.47 (див. додаток 1), дозволяється рух із швидкістю:

а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють пере­везення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.;

б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;

в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год;

г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год;

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком а-2001-п ) - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окреми­ми проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. ( Підпункт «ґ» пункту 12.6 в редакції Постанови KM № п ) від 22.04.2009 )

12.8. На ділянках доріг, де створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більш високою швидкістю, за погодженим з Державтоінспекцією рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, дозволена швидкість руху може бути збільшена шля­хом встановлення відповідних дорожніх знаків.( Пункт 12.8 в редакції Постанови KM № п ) від 22.04.2009)

12.9. Водієві забороняється:

а) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою даного транспортного засобу;

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому вста­новлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

в) перешкоджати іншим транспортним засобам, рухаю­чись без потреби з дуже малою швидкістю;

г) різко гальмувати (крім випадків, коли без цього не­можливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).

12.10. Додаткові обмеження швидкості руху можуть бу­ти встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37.

У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Обов'язковим є встановлення дорожніх знаків 3.30 та 3.32 на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця встанов­лення знака обмеження швидкості руху.

14. ОБГІН

14.1. Здійснювати обгін нерейкових транспортних засобів дозволяється лише ліворуч.

14.2. Перед початком обгону водій повинен переконати­ся в тому, що:

а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону;

б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (пе-рестроювання) ліворуч;

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транс­портному засобу, якого він обганяє, повернутися на займа­ну смугу.

14.6. Обгін заборонено:

а) на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа;

б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними;

в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом;

г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопрово­дах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості;

ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд;

д) у тунелях;

е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку;

є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

15. ЗУПИНКА І СТОЯНКА

15.1. Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

15.2. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожньо­го руху).

15.3. У населених пунктах зупинка і стоянка транспор­тних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27