Как заработать свои первые деньги?
Слушайте больше на Подкасте Михалыча для молодежи
Розмітку 1.23 слід повторювати після пункту зупинки маршрутних транспортних засобів, розташованого більше ніж 50 м за перехрестям.
На перегоні довжиною більше ніж 200 м розмітку 1.23 слід повторювати через 200 м. В залежності від конкретних умов цю відстань може бути змінено.
3.2.26. Ширина лінії розміток 1.1, 1.3-1.7, 1.9-1.11, 1.17, а також граничних ліній розміток 1.16.1-1.16.3 повинна бути ОД (0,08) м.
3.2.27. Для написів, що не передбачені цим стандартом і є додатковим засобом інформації, що не запроваджують будь яких обмежень (назви населених пунктів, маршрутів руху тощо), повинні застосовуватись букви висотою 1,6 або 4,0 м (в залежності від швидкості руху транспортних засобів). Розміри основних елементів букв можуть вибиратись з урахуванням розмірів елементів цифр, наведених у додатку 1 (рис. 6, 7, 8).
3.3. Вертикальна розмітка (табл. 2)
3.3.1. Розмітка 2.1 повинна застосовуватись для позначення вертикальних елементів дорожніх споруд, металевих, бетонних конструкцій, опор штучного освітлення та інших перешкод, що розташовані в межах узбіччя чи знаходяться на відстані менше ніж 5 м від краю проїзної частини, а у разі наявності бордюру - на відстані менше ніж 0,75 м, а також в інших випадках, коли ці елементи є небезпечними для транспортних засобів, що рухаються. Приклади застосування наведено в додатку 2 (рис. 14-18).
Під час великої ширини вертикальної поверхні допускається розмічати тільки найближчий до поїзної частини край на ширину 0,5 м, у разі великої висоти - на висоту 2 м. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 17).
3.3.2. Розмітка 2.2 повинна застосовуватись для позначення нижнього краю проїзної конструкції тунелів, мостів та шляхопроводів, коли відстань від нього до покриття дороги менша ніж 5 м. Розмітку наносять над серединою кожної смуги, по якій здійснюється рух у напрямку дорожньої споруди. Приклади застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 14-16).
Допускається наносити розмітку 2.2 на прольот-них будівлях по всій ширині проїзної частини, по якій здійснюється рух у напрямку споруди.
3.3.3. Якщо розмітку 2.1 чи 2.2 неможливо нанести безпосередньо на поверхню дорожніх споруд, вона повинна виконуватись на щитах, що прикріплюються до цих споруд чи встановлюються безпосередньо перед ними.
3.3.4. Розмітку 2.3 застосовують для позначення круглих тумб у випадках, коли вони розташовуються на розділювальних смутах чи острівцях безпеки. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 18).
Білі смуги розміток 2.1-2.3 на ділянках доріг, що не мають штучного освітлення, допускається виконувати з світлоповертальних матеріалів.
3.3.5. Розмітка 2.4 повинна застосовуватись для позначення розташованих в межах дорожнього полотна напрямних стовпчиків, надовбів, опор огороджень, стійок дорожніх знаків тощо. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 18).
Нижній край чорної смуги розмітки 2.4 повинен бути повернутий в бік проїзної частини.
3.3.6. Розмітку 2.5 слід застосовувати для позначення бокових поверхонь початку дорожніх огороджень (протягом не менше ніж 10), що установлені на небезпечних ділянках доріг, а також по всій довжині огороджень на розв'язках різних рівнів, кривих у плані з радіусом меншим ніж 50 м, крутих спусках. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 18).
3.3.7. Розмітка 2.6 повинна застосовуватись для позначення бокових поверхонь дорожніх огороджень в усіх інших випадках, крім установлених в п.3.3.6. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 18).
Огороджувальні та напрямні пристрої, позначені розміткою 2.4-2.6, повинні мати світлоповертальні елементи. Ці елементи повинні бути праворуч за напрямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого.
Площина світлоповертального елемента повинна бути за можливості перпендикулярною до напрямку руху транспортних засобів.
Світлоповертальні елементи встановлюються відповідно до п.2.2.4.
3.3.8. Розмітка 2.7 повинна застосовуватись для позначення поверхні піднятих острівців безпеки, бордюрів на кривих в плані з радіусом меншим ніж 50 м, в місцях звуження дороги та на інших небезпечних ділянках. Приклади застосування наведено в додатку 2 (рис. 17, 18).
Розміри елементів розмітки 2.7 чорного і білого кольорів відповідно слід приймати: для острівців безпеки - 0,2 і 0,4 м, для бордюрів - 0,5 і 1,0 м (1,0 і 2,0) м.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ СВІТЛОФОРИ ДОРОЖНІ. ДСТУ
Загальні технічні вимоги, правила застосовування та вимоги безпеки
Затверджено наказом Держстандарту України від 03.06.02р. № 000
1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Цей стандарт поширюється на світлофори дорожні, призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах і встановлює основні технічні вимоги до них.
1.2 Вимоги цього стандарту обов'язкові.
4 КЛАСИФІКАЦІЯ
4.1 Залежно від призначеності світлофори поділяють на групи:
• транспортні (в умовному позначенні - Т);
• пішохідні (в умовному позначенні - П).
У кожній групі світлофори поділяють на типи залежно від функційної призначеності і виконання відповідно до додатка А.
4.2 Світлофорам надано індекси, в яких літера відповідає групі, перша цифра - типу світлофора, друга - варіанту виконання.
4.4 Розміри робочих поверхонь розсіювачів (світлофільтрів) сигналів світлофорів за варіантами індексів світлофорів повинні відповідати зазначеним у таблиці 1, а граничні відхили розмірів - у таблиці 2.
5 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.
5.1 Характеристики
5.1.1 Світлофори треба виготовляти відповідно до цього стандарту та технічних умов виробника на конкретні вироби, погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.
5.1.2 Координати кольоровості сигналів, що їх визначають за стандартною колориметричною системою МКО 1971 р., повинні відповідати зазначеним у таблиці 4 та на рисунку 1.
5.1.3 Коефіцієнти пропускання світла кольоровими розсіювачами повинні відповідати зазначеним у таблиці 5.
Для світлофорів з безбарвними розсіювачами домінантна довжина хвилі випромінювання повинна відповідати зазначеній у таблиці 6
5.1.5 Світлорозподіл сигналів транспортних світлофорів з діаметром розсіювачів (світлофільтрів) 200 та 300 мм повинен відповідати таблиці 8.
5.1.6 Світловідбивальна властивість світлофорів із кольоровими розсіювачами, у разі освітлювання їх сонячними променями, не повинна перевищувати 0,15 кд/лк-м2.
5.1.9 Конструктивні вимоги.
5.1.9.1 Конфігурація та орієнтація стрілок на розсіювачах сигналів світлофорів Т1.4 - ТІ.15, Т2.1 - Т2.18, Т3.2 - Т3.4 повинні відповідати регульованому напрямку (напрямкам) руху транспортних засобів. Кількість зазначених на одному розсіювачі напрямків не повинна перевищувати двох.
5.1.9.2 За наявності додаткової секції, світлофори повинні бути обладнані світловідбивальними екранами білого кольору прямокутної форми із закругленими краями, що виступають за габарити світлофора на 120 мм.
5.1.9.3 У світлофорах, як джерело світла, можна застосовувати лампи розжарювання або кольорові світловипромінювальні елементи відповідно червоного, жовтого та зеленого кольорів.
5.1.9.4 Можливість фокусування джерела світла (для лампових).
5.1.9.6 Форма світлофорної секції повинна бути прямокутна, а козирок - напівциліндричний.
5.1.9.7 Корпус і козирок світлофора повинні бути чорного або сірого кольору.
5.1.9.8 Розбіжність вмикання однієї групи ламп не повинна перевищувати 0,12 с.
5.1.9.12 Сонячні промені не повинні впливати на розрізнення сигналів світлофора.
7 ПРАВИЛА ЗАСТОСОВУВАННЯ
7.1 Світлофори типу 1, виконання ТІЛ - ТІ. З, ТІ.16, ТІ. 17, треба застосовувати для одночасного пропускання транспортних засобів в усіх дозволених напрямках на даному підході до перехрестя.
Можна застосовувати світлофори зазначених виконань і в особливих випадках - на залізничних переїздах, перехрещенні з трамвайною колією, в місцях звуження проїзної частини, дорожньо-ремонтними роботами та ін.
7.1.1 Світлофори виконань ТІ.4 - ТІ.15 треба застосовувати для відокремленого пропускання транспортних потоків у визначених напрямках з одного підходу до перехрестя у виняткових випадках, якщо в конкретних умовах із технічних та економічних міркувань неможливо використати світлофори типу 2.
Світлофори виконань ТІ.13 - ТІ.15 можна компонувати однією з додаткових секцій залежно від схеми організації дорожнього руху на перехресті.
7.2 Транспортні світлофори типу 2 треба застосовувати для регулювання руху у визначених напрямках у тих випадках, коли транспортний потік, що рухається на їхній дозволяючий сигнал, не перетинається (злиття можливе) в межах перехрестя з транспортними потоками інших напрямків руху, а також не перетинається з пішохідними потоками (безконфліктне регулювання). У цьому випадку кожному напрямкові руху транспортних засобів повинен відповідати свій світлофор.
Застосовуючи світлофори виконань Т2.10 - Т2.12, Т2.16 - Т2.18 можливе одночасне вмикання зеленого сигналу з початком руху пішоходів, що переходять проїзну частину вулиці праворуч.
Впроваджуючи світлофорне регулювання перевагу треба віддавати транспортним світлофорам типу 2.
7.3 Транспортні світлофори типів 1 і 2, виконань ТІ. З, ТІ.6, Т1.9, Т1.12, Т1.15, Т1.17, Т2.3, Т2.6, Т2.9, Т2.12, Т2.15, Т2.18 з сигналами діаметром 300 мм треба застосовувати:
• на магістральних дорогах та площах;
• на дорогах з максимально допустимою швидкістю руху більше ніж 60 км/год;
• у несприятливих умовах видимості.
Світлофори виконань Т1.2, Т1.5, Т1.8, ТІЛІ, Т1.14, Т2.2, Т2.5, Т2.8, Т2.11, Т2.14, Т2.17 треба встановлювати з боку другорядних доріг перед перехрестями у вищезазначених умовах. Світлофори типів 1 і 2 решти виконань треба застосовувати в усіх інших випадках.
7.4 Транспортні світлофори типу 3 треба застосовувати як повторювані сигналів світлофорів типу 1 у разі, якщо їх видимість ускладнена для водія першого транспортного засобу, що зупинився біля стоп-лінії на крайній смузі проїзної частини даного напрямку.
Можна застосовувати ці світлофори для регулювання руху велосипедистів у місцях перетинання дороги велосипедною доріжкою.
7.5 Транспортні світлофори типу 4 треба застосовувати для регулювання в'їзду на окремі смуги проїзної частини.
7.6 Транспортні світлофори типу 5 треба застосовувати тільки для безконфліктного регулювання руху трамваїв, а також маршрутних автобусів і тролейбусів, що рухаються спеціально виділеною смугою. В інших випадках для регулювання руху цих видів транспортних засобів треба використову вати транспортні світлофори типу 1 або 2.
7.7 Транспортні світлофори типу 6 треба застосовувати для регулювання дорожнього руху через залізничні переїзди, розвідні мости, причали поромних переправ, у місцях виїжджання на дорогу спеціальних транспортних засобів (оперативних, дорожньо-експлуатаційних і комунальних служб).
7.8 Транспортні світлофори типу 7 треба застосовувати для позначання нерегульованих перехресть чи пішохідних переходів.
7.9 Пішохідні світлофори типів 1 і 2 треба застосовувати для регулювання руху пішоходів через проїзну частину доріг.
На пішохідних переходах, якими регулярно користуються сліпі, окрім світлофорної сигналізації можна застосовувати звукову сигналізацію, що працює в узгодженому режимі з пішохідними світлофорами.
7.10 Транспортні світлофори типів 1,2 і пішохідні світлофори треба встановлювати за наявності хоча 6 однієї із таких п'яти умов.
УМОВА 1. Протягом 8 год робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша зазначеної в таблиці 9.
УМОВА 2. Протягом 8 год робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша:
• 600 од./год (для доріг з розділовою смугою - 1000 од./ год) головною дорогою в двох напрямках;
• 150 пішоходів переходять проїзну частину в одному найбільш завантаженому напрямку в кожну із тих же 8 год.
Для населених пунктів із чисельністю мешканців менше ніж 10 тис. чол. нормативи за умовами 1 та 2 становлять 70 % зазначених.
УМОВА 3. Існує проміжок часу в 1-ну годину, протягом якого виконується умова 2.
УМОВА 4. Умови 1 та 2 одночасно виконуються за кожним окремим нормативом не менше ніж на 80%.
УМОВА 5. За останні 12 місяців на перехресті скоєно не менше трьох дорожньо-транспортних пригод, яких можна було 6 запобігти за наявності світлофорної сигналізації (наприклад, зіткнення транспортних засобів, що рухаються з поперечних напрямків, наїзди транспортних засобів на пішоходів, що переходять дорогу, зіткнення між транспортними засобами, що рухаються в прямому напрямку та тих, що повертають ліворуч із зустрічного напрямку). До того ж умови 1 або 2 повинні виконуватись не менше ніж на 80%.
7.11 Вводити світлофорне регулювання, яке здійснюється світлофорами типів 1 та 2 в місці перетинання дороги й велосипедної доріжки, треба у випадку, коли велосипедний рух має постійний характер, а його інтенсивність перевищує 50 велосипедистів на годину.
7.12 Транспортні світлофори типів 1, 2 та пішохідні світлофори можна застосовувати і в випадках, не передбачених 7-Ю й 7.11, за відповідного техніко-економічного обґрунтування та за узгодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС України.
7.13 Вводити реверсивне регулювання з використанням транспортних світлофорів типу 4 треба за наявності одночасно таких умов:
• інтенсивність руху транспортних засобів у години пік становить більше ніж 500 од./год на смугу руху в більш завантаженому напрямку;
• сумарна інтенсивність руху транспортних засобів у більш завантаженому напрямку перевищує інтенсивність зустрічного руху більше ніж на 500 од./год;
• зазначена нерівномірність руху систематично змінюється за напрямками протягом доби або по днях тижня;
• проїзна частина дороги має три та більше смуг руху в обох напрямках.
7.14 Транспортні світлофори типу 7 треба застосовувати
за таких умов:
• не забезпечено видимість небезпечної ділянки на відстані, достатній щоб транспортний засіб міг зупинитися рухаючись зі швидкістю, допустимою на попередній ділянці дороги;
• умови 1 або 2 пункту 7.10 виконуються від 50% до 100% (за винятком граничних значень), або одночасно від 50% до 80% (за винятком граничних значень).
7.15 За наявності на дорозі декількох проїзних частин, призначених для руху в одному напрямку й відокремлених одна від одної розділювальними смугами, для регулювання руху по кожній із них треба застосовувати окремий світлофор.
7.16 Розташованість дорожніх світлофорів (окрім транспортних типу 3 та пішохідних) повинна забезпечувати видимість їх сигналів на відстані не меншій ніж 100 м з будь-якої смуги руху, на яку поширюється їх дія, за будь-яких по-годних умов. У іншому випадку треба попередньо встановити дорожні знаки 1.24 «Світлофорне регулювання».
Мінімальну відстань видимості сигналів світлофора розраховують за формулою:
L>LP + IT + LC, (1)
де L - відстань видимості світлофора (м);
LP - шлях що проїде автомобіль за час реакції водія (м);
IT - шлях, що проїде автомобіль за час гальмування (м);
LC - відстань від світлофора до розмітки 1.12 «Стоп-лінія».
LP = Vflxt, (2)
ІТ = УД/2х8х(ф±і), (3)
де УД, - максимальна дозволена швидкість руху на дорозі (м/с);
t - тривалість часу усвідомлювання водієм необхідності гальмування й приведення в дію гальмівної системи (с);
g - пришвидшення сили тяжіння (м/с2);
ф - коефіцієнт зчеплення;
і - повздовжній нахил (%о).
Розташованість транспортних світлофорів типу 3 повинна забезпечувати видимість їх сигналів водієм першого транспортного засобу, що зупинився перед дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки» згідно з ДСТУ 4100 чи дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія» згідно з ДСТУ 2587 на крайній смузі, найближчій до цього світлофора.
Розташованість пішохідних світлофорів повинна забезпечувати видимість їх сигналів пішоходам з протилежного боку проїзної частини дороги яку перетинає пішохід.
7.18 Висота встановлених світлофорів від нижньої точки корпусу до поверхні проїзної частини (див. рисунок 2) повинна становити:
а) для транспортних світлофорів (окрім типу 3):
• у разі розташування над проїзною частиною - від 5,0 до 6,0 м;
• у разі розташування збоку від проїзної частини - від 2,0 до 3,0 м;
б) для транспортних світлофорів типу 3 - від 1,5 до 2,0 м;
в) для пішохідних світлофорів - від 2,0 до 2,5 м. Розташовувати на одній опорі транспортні світлофори
типів 1 або 2 не можна нижче пішохідних світлофорів.
Уздовж однієї дороги висота встановлених світлофорів та їх віддаленість від проїзної частини повинна бути за можливості однакова.
7.19 Відстань від краю проїзної частини до світлофора, встановленого збоку від проїзної частини, повинна становити від 0,5 до 2,0 м (див. рисунок 2).
7.20 Розташованість світлофорів відносно розмітки 1.12 «Стоп-лінія» повинна забезпечувати розпізнаваність їхніх сигналів водіями перших транспортних засобів, що стоять біля неї (див. рисунок 3).
Рекомендована відстань у горизонтальній площині від транспортних світлофорів до розмітки 1.12 «Стоп-лінія» на підході до регульованої ділянки повинна бути не менша ніж 5,0 м у разі встановлення їх над проїзною частиною й не менша ніж 3,0 м у разі встановлення збоку від проїзної частини. Використовуючи світлофори типу 3 відстань у горизонтальній площині від транспортного світлофору, встановленого збоку від проїзної частини, до стоп-лінії на підході до регульованої ділянки можна зменшувати до 1,0 м.
За відсутності на регульованому переході розмітки 1.14.3 пішохідні світлофори повинні бути установлені так, щоб відносно транспортних засобів, що наближаються до переходу, пішохідний світлофор з правої сторони проїзної частини містився на ближній межі переходу, а з лівої сторони - на дальній. За наявності дорожньої розмітки 1.14.3 дозволяється установлювати пішохідні світлофори на одному перетині дороги.
7.22 Транспортні світлофори треба розміщувати відповідно до таких варіантів, перевагу у використовуванні яких для різних типів і виконань світлофорів зазначено у таблиці 10:
- перед перехрестям (регульованим пішохідним переходом):
а - праворуч від проїзної частини;
б - над проїзною частиною;
в - ліворуч від проїзної частини на розділовій смузі, на-прямовому острівці чи острівці безпеки;
г - ліворуч від проїзної частини. (Варіант можна застосовувати на дорогах з одностороннім рухом транспортних засобів. За двостороннього руху варіант можна застосовувати за наявності не більше трьох смуг зустрічного руху, до того ж світлофори треба розташовувати на консольних опорах (за однієї зустрічної смуги можна встановлювати світлофор на стояку))
- на території перехрестя:
д - ліворуч на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;
е - праворуч на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;
- за перехрестям (регульованим пішохідним переходом):
ж - на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;
з - ліворуч від проїзної частини;
і - праворуч від проїзної частини.
Варіанти ж, з, і можна застосовувати лише у випадках, якщо відстань між стоп-лінією та світлофором не перевищує 25 м.
Примечания:"Варіант використовують за відсутностінаданому піШідо перехрестя с^а{юріввикшньШ-Т2.6. ^Дозволено встановлювати один світлфр типу7на центральному(трівц або підвішувати його над центром * Можна застосовувати лише використовуючи варіанти в та г розміщення основного світлофора. перехрестя *Регулюючи рухтрамваїв, щоідуть відособленою колією, дозволено розміщувати між коліями.
7.23 Якщо режим роботи світлофорного об'єкта передбачає різну тривалість та/або послідовність сигналів для окремих смуг руху, світлофори типу 2 як правило встановлюють над кожною відповідною смугою.
Світлофори типу 2 треба обладнувати табличкою білого кольору із зображенням чорної стрілки (стрілок), що вказує напрямок (напрямки) руху, який регульований даним світлофором. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 400 мм.
7.24 Транспортні світлофори типу 3 треба розміщувати під відповідними світлофорами виконань ТІЛ - ТІЛ2.
Використовуючи світлофори типу 3 для регулювання руху велосипедистів їх треба встановлювати праворуч від велосипедної доріжки на відстані від 0,4 до 1,5 м обладнуючи табличкою білого кольору з чорним символом велосипеда, згідно з ДСТУ 4100. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 200 мм.
7.25 Транспортні світлофори типу 4 треба встановлювати на початку регульованої смуги над нею й повторювати таким чином, щоб відстань між цими світлофорами забезпечувала видимість водіями транспортних засобів не менше двох послідовно встановлених світлофорів.
7.26 Пішохідні світлофори треба розміщувати на тротуарах з обох сторін проїзної частини. За наявності острівця безпеки або розділової смуги - і на них, якщо кількість смуг руху в одному напрямку більша чотирьох.
7.27 Транспортні світлофори типів 1 та 2 потрібно дублювати, якщо рух, що регулюється цими світлофорами, здійснюється двома і більше смугами і в конкретних умовах неможливо забезпечити виконання вимог для розпізнання сигналів відповідно до 7.20.
За наявності світлофорів типу 3 світлофори виконань ТІЛ - ТІ.9 не дублюються.
Транспортні світлофори типу 2, розташовані над проїзною частиною (смугою руху) не дублюються.
7.28 Усі світлофори, встановлені на одному світлофорному об'єкті (крім світлофорів типу 4), повинні працювати у взаємозалежних режимах.
Кожний світлофорний об'єкт, що входить у систему координованого регулювання рухом, повинен мати можливість працювати в індивідуальному автоматичному режимі, незалежно від роботи інших світлофорних об'єктів.
7.29 Під час роботи світлофорів треба дотримуватися такої послідовності вмикання сигналів:
• у транспортних світлофорах типів червоний - червоний з жовтим - зелений - жовтий - червоний... Дозволено застосовувати послідовності: червоний - зелений - жовтий - червоний червоний - жовтий - зелений - жовтий - червоний
• у транспортних світлофорах типу 4 - послідовне вмикання червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. Світлофори типу 4 можна доповнювати жовтим сигналом у вигляді стрілки й мати таку послідовність: червоний - зелений - жовтий - червоний
• у транспортних світлофорах типу 5 - відповідно до режиму роботи світлофорного об'єкта та напрямом руху транспортних засобів громадського користування;
• у транспортних світлофорах типів 6 і 7 - поперемінно вмикання двох миготливих сигналів (миготіння одного сигналу в світлофорах виконань Т6.3, Т6.4, Т7.3, Т7.4); у світлофорі виконання Т6.5 при закритому залізничному переїзді - поперемінно вмикання двох миготливих червоних сигналів, при відкритому - миготіння одного місячно-білого сигналу; частота миготіння сигналів - 1 с;
• у пішохідних світлофорах, встановлених на пішохідних переходах, де пропускання транспортних та пішохідних потоків здійснюється в різні такти регулювання (безконфліктне регулювання) - почергове вмикання червоного та зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. До того ж вмикання зеленого сигналу, який дозволяє рух пішохідного потоку через проїзну частину, повинно бути лише після ввімкнення червоного сигналу для транспортного потоку, який рухався нею. У пішохідних світлофорах, що їх встановлюють на пішохідних переходах, де пропускання транспортних і пішохідних потоків здійснюється одночасно відповідно до Правил дорожнього руху (конфліктне регулювання) - почерговим вмиканням червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта.
7.30 Режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів типів 1-3 і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а також нижнього місячно-білого сигналу у світлофорах типу 5. Частота миготіння сигналів -1с.
7.33 Під час регулювання руху транспортними світлофорами виконань ТІ.4 - ТІ.15 не можна допускати постійної дії якої-небудь комбінації сигналів (наприклад, червоного з сигналом додаткової секції).
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ. ПОСТАНОВА №9 від 01.11.96. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя
2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:
1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;
3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно - правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;
4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ПОРЯДОК направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України
від 17 грудня 2008 р. № 000
1. Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
2. Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі -стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
3. Огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
5. Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
7. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
8. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
9. Проведення огляду водіїв транспортних засобів учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.
10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.
11. Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи).
Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.
12. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
13. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
14. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ від 24 лютого 1995 року № 000/38/
1. Затвердити та ввести в дію з 1 квітня 1995 року Інструкцію про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (додається).
2. Начальникам ГУ МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, М. Севастополі та на транспорті:
2.1. Організувати вивчення згаданої Інструкції усіма працівниками органів внутрішніх справ, які відповідно до вимог чинних нормативних актів оформляють документи про правопорушення, вчинені особами, відносно яких є достатньо підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, і до 31 березня 1995 року прийняти від цих працівників заліки.
2.2. Забезпечити направлення громадян для огляду на стан сп'яніння і проведення огляду відповідно до чинного законодавства і положень Інструкції.
2.3. Провести роботу щодо роз'яснення положень Інструкції в трудових колективах. До ЗО червня 1995 року обладнати відповідні інформаційні стенди в приміщеннях міськрайорганів внутрішніх справ, підрозділів ДАІ, автогосподарствах, а також на організованих стоянках транспорту індивідуальних власників.
2.4. Забезпечити зазначену в пункті 2.1 цього наказу категорію працівників органів внутрішніх справ бланками протоколу, передбаченого Інструкцією, та індикаторними трубками «Контроль тверезості».
2.5. Зобов'язати керівників міськрайорганів внутрішніх справ, командування підрозділів ДАІ, інших служб міліції постійно здійснювати контроль за дотриманням підлеглими вимог Інструкції, оперативно вживати заходів до усунення виявлених недоліків і порушень.
3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я виконкомів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів:
3.1. Вжити вичерпних заходів до покращення організації та підвищення якості медичного огляду на стан сп'яніння.
3.2. Забезпечити контроль за проведенням медичними працівниками огляду громадян на стан сп'яніння відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України та цієї Інструкції.
3.3. Виходячи з місцевих умов, організувати проведення в лікувально-профілактичних закладах лабораторних досліджень на стан сп'яніння.
3.4. Покласти організаційно-методичне керівництво в питанні проведення оглядів на стан сп'яніння на регіональні наркологічні диспансери.
5. Вважати такою, що не застосовується на території України, Інструкцію про порядок направлення громадян на огляд для встановлення стану сп'яніння і проведення огляду, затверджену наказом міністра внутрішніх справ СРСР, міністра охорони здоров'я СРСР, міністра юстиції СРСР від 29 червня 1983 року № 45/06-14/14/.
Міністр внутрішніх справ України Міністр охорони здоров я Україн Міністр юстиции України В. І.Онопенко
ІНСТРУКЦІЯ про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів
Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 000/38/
1. Загальні положення
1.1. Інструкція визначає порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Згідно з чинним законодавством України вчинення адміністративного правопорушення громадянином, який знаходиться у стані сп'яніння, може бути визнано обставиною, що обтяжує відповідальність. Відповідно до вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та(або) працівниками медичних закладів.
Проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп'яніння, а так само зазначених осіб, незалежно від наявності ознак сп'яніння, - учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни, є обов'язковим.
Ознаками знаходження особи у стані сп'яніння є:
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 |
Основные порталы (построено редакторами)