Проблема обеспечения безопасности дорожного движения (стр. 16 )

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експер­та під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведен­ня розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений пере­кладачем у таких самих випадках,

- караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисли­вих мотивів,

- караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними за­собами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним за­собом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,

- карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,

- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо во­ни спричинили загибель кількох осіб,

- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосу­ються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убез­печення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть,

- карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 183. Порядок проведення обшуку і виїмки Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє поста­нову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предме­ти або документи, а також вказати місце, де переховується злочи­нець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить об­шук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займа­ють приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів і обшук або виїмка проводиться в їх присутності.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи виїмки.

В необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення(№ 000)

ЗАТВЕРДЖЕНО Постановою КМУ № 000 від 17.12.08 р.

1. Цей Порядок визначає процедуру тимчасового вилучен­ня посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення.

2. Тимчасове вилучення посвідчення водія, талона про про­ходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб здійснюється уповноваженою особою підрозділу Державтоінспекції (далі - уповноважена особа).

3. Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, перед­бачене Кодексом України про адміністративні правопорушен­ня, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

4. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено на­кладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлен­ня права керування транспортним засобом, складається прото­кол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться за­пис у протоколі.

5. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної си­ли уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на пра­во керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

6. Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві:

- за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транс­портним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;

- після виконання водієм постанови суду про накладен­ня адміністративного стягнення або подання до підрозділу Державтоінспекції копії постанови суду про закриття спра­ви (крім випадків, коли справу про адміністративне правопо-

рушення закрито на підставі порушення за тим самим фактом кримінальної справи);

- у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення виз­наченого строку позбавлення права керування транспортним засобом та успішного складення в Державтоінспекції теоретич­ного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

7. Талон про проходження державного технічного огля­ду може бути тимчасово вилучений з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей у гальмовій системі, рульовому управлінні, тягово-зчіпному пристрої, зовнішніх світлових приладах у темну пору доби або якщо такий засіб не укомплектований відповідно до призна­чення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державний технічний огляд.

8. У разі тимчасового вилучення талона про проходжен­ня державного технічного огляду уповноважена особа складає У двох примірниках протокол про адміністративне правопору­шення та проводить на місці виявлення такого правопорушен­ня перевірку технічного стану транспортного засобу, за резуль­татами якої складає акт перевірки зазначеного засобу у двох примірниках. Другі примірники протоколу та акта видають­ся під розписку водієві, який притягується до адміністративної відповідальності.

Про тимчасове вилучення талона про проходження дер­жавного технічного огляду уповноважена особа робить відповідний запис у протоколі про адміністративне правопору­шення.

9. У разі неможливості усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення правопорушення упо­вноважена особа вживає у межах своїх повноважень необхідних заходів до тимчасового затримання транспортного засобу (шля­хом його блокування або доставления на спеціальний майдан­чик) в установленому законодавством порядку.

Подальша експлуатація транспортного засобу дозволяється після повернення тимчасово вилученого талона про проход­ження державного технічного огляду власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції, в якому зберігається талон, акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваже­ним на проведення перевірки технічного стану суб'єктом госпо­дарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопору­шення штрафу

Форма акта перевірки технічного стану транспортного за­собу затверджується МВС.

10. У разі усунення технічних несправностей транспорт­ного засобу на місці виявлення правопорушення уповноваже­на особа складає акт перевірки технічного стану транспорт­ного засобу та не вилучає талон про проходження державно­го технічного огляду, про що робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

11. Вилучене посвідчення водія або талон про проход­ження державного технічного огляду, перші примірники протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачене тимчасове вилучення талона, та акта перевірки такого засобу передаються для зберігання до відповідного підрозділу Державтоінспекції в установлено­му МВС порядку.

12. Ліцензійна картка на транспортний засіб тимчасо­во вилучається уповноваженою особою у разі експлуатації транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів, водієм, у до­рожньому листі якого відсутні відмітки про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також у разі направлення в рейс одного водія під час здійснення пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад 500 кілометрів.

13. Під час тимчасового вилучення ліцензійної карт­ки на транспортний засіб уповноважена особа складає на місці виявлення правопорушення відповідний акт у трьох примірниках, один з яких видається під розписку водієві. Форма акта затверджується МВС.

14. Акт про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб та вилучена ліцензійна картка надсила­ються у триденний строк до відповідного органу ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в установ­леному МВС та Мінтрансзв'язку порядку.

15. Перші примірники протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та акта про тимчасове ви­лучення ліцензійної картки на транспортний засіб надсилають­ся до підрозділу Державтоінспекції за місцем реєстрації транс­портного засобу чи тимчасового його обліку.

16. Порядок зберігання та повернення вилучених ліцензійних карток визначається органом ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках(№ 000)

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 17 грудня 2008 р.№ 000

1. Цей Порядок визначає процедуру тимчасового затриман­ня, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчи­ках і стоянках та їх повернення.

2. Тимчасове затримання транспортного засобу упо­вноваженою особою Державтоінспекції проводиться у ви­падках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли не­можливо усунути причину затримання на місці виявлен­ня адміністративного правопорушення, і передбачає приму­сове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставления на спеціальний майданчик чи стоянку, як­що транспортний засіб створює значні перешкоди дорож­ньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною.

Уповноваженим особам Державтоінспекції забороняється брати участь у здійсненні блокування або евакуації транспор­тних засобів у випадках, не передбачених законом.

3. Доставления транспортного засобу на спеціальний май­данчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспор­тних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установ­леному порядку договори.

4. Для доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку уповноважена особа Державтоінспекції викликає евакуатор через чергового по підрозділу Державтоінспекції.

Після прибуття евакуатора уповноважена особа Державтоінспекції робить у присутності двох свідків і пред­ставника підприємства, установи або організації, яким нале­жить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне право­порушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням:

1) дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасо­вого затримання та доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;

2) посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові осо­би, яка приймає рішення про тимчасове затримання і достав­ления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи сто­янку;

3) типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспорт­ного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;

4) найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транс­портний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державно­го реєстраційного номера евакуатора;

5) адреси місця зберігання транспортного засобу;

6) посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

До протоколу за можливості додаються фотографія транс­портного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають в ньому.

Протокол підписують особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставления такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар в разі їх присутності.

5. У разі коли доставити транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку неможливо, уповноважена особа Державтоінспекції проводить його затримання шляхом блокування з дотриманням умов безпеки дорожнього руху.

6. У разі відсутності водія, транспортний засіб якого забло­ковано, уповноважена особа Державтоінспекції залишає під йо­го склоочисниками повідомлення про необхідність прибуття такого водія до територіального підрозділу Державтоінспекції для оформлення протоколу про адміністративне правопору­шення. ^

Форма повідомлення про тимчасове затримання транс­портного засобу шляхом його блокування затверджується МВС.

7. Розблокування транспортного засобу здійснюється упо­вноваженими особами Державтоінспекції після складення про­токолу про адміністративне правопорушення.

8. Про місце зберігання тимчасово затриманого транспорт­ного засобу уповноважена особа Державтоінспекції повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а за його відсутності - черговій частині територіального органу внутрішніх справ.

9. У разі коли водій з'являється на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, уповноважена особа Державтоінспекції не проводить тимчасо­ве затримання транспортного засобу, а оформляє протокол про адміністративне правопорушення. При цьому правопорушення повинно бути усунуте протягом максимально короткого строку.

У такому разі фактично виконані підприємством, уста­новою або організацією, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, роботи не оплачу­ються.

10. Транспортний засіб може бути тимчасово затрима­ний на строк до вирішення справи про адміністративне пра­вопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затри­мання.

Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне порушення, а строк зберігання - з моменту доставления транспортного за­собу на спеціальний майданчик чи стоянку.

11. Водій, власник (співвласник) тимчасово затримано­го транспортного засобу, що перебуває на спеціальному май­данчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного за­собу.

12. Повернення тимчасово затриманого транспортно­го засобу, який зберігається на спеціальному майданчи­ку чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням йо­го водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транс­портного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

13. За транспортування і зберігання транспортного засо­бу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

14. На спеціальному майданчику і стоянці ведеться в уста­новленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.

15. Спори, пов'язані із шкодою, що заподіяна тимчасово за­триманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньо­му, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв'язуються в установленому законо­давством порядку.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА 23.12.2005 № 14

Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні право­порушення на транспорті

14. Суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 288 КК, полягає у порушенні відповідних правил, норм і стандартів при будівництві, реконструкції, ремонті чи утриманні шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових спо­руд (наприклад, вимиканні вуличного освітлення в тем­ну пору доби, наданні дозволу на експлуатацію ділянки до­роги з поганим покриттям, невстановленні загороджуваль­них засобів та попереджувальних знаків на місці прове­дення дорожніх робіт, несвоєчасному огляді доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд з метою з'ясувати, чи відповідає їх стан вимозі убезпечення дорож­нього руху, тощо).

Суб'єктом цього злочину можуть бути особи, які викону­ють такі роботи або відповідальні за їх проведення: керівники Дорожньо-експлуатаційних підприємств, їхні підлеглі, котрим надано повноваження щодо дотримання відповідних правил, норм і стандартів, та рядові робітники зазначених підприємств; інспектори безпеки руху; виконроби, майстри, інші особи, які керують проведенням дорожніх робіт чи робіт у межах проїзної частини; тощо.

15. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всу­переч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспор­тний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від ке­рування, примушування їх до початку чи продовження руху то­що. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням на­сильства або погроз. f

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транс­портний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи бук­сирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транс­портного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу за­пустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.

Не є незаконним заволодіння транспортним засо­бом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборка­ти стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави.

КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 71. Обов'язок доказування

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про метрологію та метрологічну діяльність

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі здійснення метрологічної діяльності, і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, орга­ни місцевого самоврядування, підприємства (їх об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території України (далі - підприємства і організації), на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і виробників (експортерів) іноземних держав, що ввозять засоби вимірювальної техніки на територію України (далі - іноземні виробники).

2. Цей Закон також поширюється на фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власників засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду.

Стаття 4. Державна метрологічна система

1. Державна метрологічна система створює необхідні за­сади для забезпечення єдності вимірювань у державі, а її діяльність спрямована на:

реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології;

захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань;

підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок;

економію всіх видів матеріальних ресурсів;

забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі.

2. Діяльність щодо забезпечення функціонування та роз­витку державної метрологічної системи координує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології (далі - ЦОВМ).

Стаття 10. Вимірювання та використання їх результатів

3. Методики виконання вимірювань, що використовують­ся у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані.

Атестація цих методик проводиться метрологічними центрами, територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній

системі на проведення цієї атестації.

Стаття 18. Мета державного метрологічного контролю і на­гляду

Державний метрологічний контроль і нагляд здійснюються з метою перевірки додержання вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.

Стаття 19. Об'єкти державного метрологічного контролю і нагляду

Об'єктами державного метрологічного контролю і на­гляду є:

засоби вимірювальної техніки;

методики виконання вимірювань;

кількість фасованого товару в упаковках.

Стаття 29. Державний метрологічний нагляд за забезпе­ченням єдності вимірювань

1. Державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядуван­ня, підприємства, організації та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

2. У центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах управління об'єднань підприємств проводиться перевірка додержання ви­мог цього Закону, інших нормативно-правових актів і норма­тивних документів з метрології.

На підприємствах, в організаціях і у фізичних осіб ­суб'єктів підприємницької діяльності, крім того, проводиться перевірка:

стану і застосування засобів вимірювальної техніки;

застосування атестованих методик виконання вимірювань і правильності виконання вимірювань;

додержання умов і правил проведення державних випробу­вань, повірки, калібрування, ввезення, випуску з виробництва, ремонту та у продаж і видачі напрокат засобів вимірювальної техніки, проведення вимірювань та атестації методик виконан­ня вимірювань.

3. Державний метрологічний нагляд за забезпечен­ням єдності вимірювань та оформлення його результатів здійснюються в порядку, встановленому нормативно-правовими актами ЦОВМ.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про звернення громадян

Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадяна­ми України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадсь­кими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Стаття 1. Звернення громадян

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань гро­мадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваження­ми, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і закон­них інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадяни­на (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 5. Вимоги до звернення

Звернення адресуються органам державної вла­ди і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням гро­мадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи пись­мовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноваже­ну ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них

Громадяни мають право звертатися до органів державної

влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян,

посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звер­нення

Звернення, оформлені належним чином і подані у встанов­леному порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та роз­гляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мо­ви звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями гро­мадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх по­вноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ни­ми за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскар­жуються.

Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможли­во встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же ор­ганом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питан­ня, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернен­ня осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка по­дала звернення.

Стаття 9. Заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його по­дання :

Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого са­моврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.

Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

Стаття 10. Заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях

Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначе­не в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.

Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Стаття 12. Сфера застосування цього Закону Дія цього Закону не поширюється на порядок роз­гляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодав­ством і законодавством про захист економічної конкуренції. Стаття 14. Розгляд пропозицій (зауважень) громадян Органи державної влади і місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані роз­глянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни роз­глядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності, об'єднань гро­мадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопо­тань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чин­ного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни роз­глядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийня­того рішення.

Стаття 16. Розгляд скарг громадян

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звер­нутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийня­тим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються пер­шими керівниками державних органів, органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в су­довому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або че­рез уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути по­дана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а та­кож інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Стаття 17. Термін подання скарги

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана До органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розгля­даються.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27