Проблема обеспечения безопасности дорожного движения (стр. 17 )

Пропущений з поважної причини термін може бути понов­лений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги

Громадянин, який звернувся із заявою чи скар­гою до органів державної влади, місцевого самоврядуван­ня, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, по­садових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника тру­дового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому зако­ном порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду зая­ви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали резуль­татом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгля­ду заяв чи скарг

Органи державної влади і місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу грома­дянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у ви­падках, передбачених законодавством України, якщо во­ни не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушен­ням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне вико­нання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому за­коном порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадя­нина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колек­тиву чи об'єднання громадян за місцем проживання громадя­нина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати насе­лення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей роз­гляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це по­ложення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не по­требують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його роз­гляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодав­ством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Стаття 21. Безоплатність розгляду звернення Органи державної влади, місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Стаття 22. Особистий прийом громадян

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та годи­ни, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і прожи­вання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної вла­ди, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях грома­дян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні пи­тання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Стаття 24. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 25. Відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги

У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадяни­на, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Стаття 26. Відповідальність громадян за подання звернень

протиправного характеру

Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27. Відшкодування витрат по перевірці звернень, які містять завЧдомо неправдиві відомості

Витрати, зроблені органом державної влади, місцевого са­моврядування, підприємством, установою, організацією не­залежно від форм власності, об'єднанням громадян, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадя­нина за рішенням суду.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

наказ № 000 від 07.07.98 Зареєстровано в Міністерстві

м. Київ юстиції України 20 липня 1998 р. за № 000/2905

Перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських легкових з кількістю пасажирів до 9 осіб та вантажних транспортних засобів (автомобільна аптечка - 1)

1. Засоби для зупинки кровотечі, накладання пов'язок при травмах

1.1. Джгут для зупинки кровотечі - 1 од.

1.2. Бинт стерильний 5 м х 10 см - 1 од.

1.3. Серветки з хлоргексидином 6 CM X 10 CM - 2 од.

1.4. Серветки кровоспинні з фурагіном 6 см х 10 см - 2 од.

1.5. Пакет перев'язочний стерильний - 1 од.

1.6. Лейкопластир в рулоні 5 см х 5 м - 1 од.

1.7. Пластир бактерицидний 2,3 см х 7,2 см - 4 од.

1.8. Косинка медична перев'язочна 50 см х 50 см - 1 од.

2. Антисептичні засоби

2.1. Розчин йоду 5% - 10 мл - 1 фл.

3. Знеболюючі та серцеві засоби

3.1. Буторфанолу тартрат 0,2% - 1 мл у шприц-тюбику - 2 од.

3.2. Нітрогліцерин 1% в капсулах (0,00капе.

4. Додаткові засоби

4.1. Ножиці з тупими кінцями - 1 од.

4.2. Рукавички медичні № 8 з поліетилену - 1 пара

4.3. Плівка (клапан) для проведення штучної вентиляції легенів - 1 од.

4.4. Сульфаціл натрію 20% -1 мл у шприц-тюбику - 2 од.

4.5. Булавки англійські - 6 од.

4.6. Портативний апарат для штучної вентиляції легенів - 1 од.

5. Інструкція про користування засобами автомобільної аптечки

6. Футляр для аптечки - 1 од.

Необхідно своєчасно поновлювати або замінювати лікарські засоби після їх використання чи закінчення терміну дії.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про інформацію

Стаття 9. Право на інформацію

Всі громадяни України, юридичні особи і державні орга­ни мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, сво­бод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридич­ними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, перед­бачених законами України.

Стаття 31. Доступ громадян до інформації про них

Громадяни мають право: знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.

Державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надава­ти її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вжи­вати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації.

Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства дер­жавними органами, організаціями і посадовими особами.

Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети.

Всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановлено­му Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних.

Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одер­жати законним шляхом, має бути максимально обмеженою і може використовуватися лише для законно встановленої мети.

Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширен­ня можуть бути оскаржені до суду.

КОНВЕНЦИЯ О ДОРОЖНЫХ ЗНАКАХ И СИГНАЛАХ

(Вена, 8 ноября 1968 года)

Статья 6

1. Знаки устанавливаются таким образом, чтобы их легко и своевременно могли распознать водители, для которых они предназначены. Обычно они устанавливаются на стороне доро­ги, соответствующей направлению движения; однако они мо­гут быть помещены или повторены над проезжей частью до­роги. Любой знак, установленный на стороне дороги, соответ­ствующей направлению движения, должен быть повторен над проезжей частью или на противоположной стороне дороги, ес­ли местные условия таковы, что этот знак может не быть вовремя замечен водителями транспортных средств, для которых он предназначен.

2. Действие каждого знака распространяется на всю ширину проезжей части открытой для движения дороги, для тех водите­лей, для которых он предназначен. Однако действие знака может быть ограничено одной или несколькими полосами движения, разграниченными продольной разметкой на проезжей части.

3. Когда, по мнению компетентных органов, тот или иной знак, помещенный на обочине дороги с раздельными проезжи­ми частями, является неэффективным, он может устанавли­ваться на разделительной полосе, и в этом случае его можно не повторять на обочине.

4. Рекомендуется предусмотреть в национальном законода­тельстве, что:

a) знаки устанавливаются таким образом, чтобы не мешать движению транспортных средств по проезжей части, а знаки, уста­новленные на обочинах, должны в возможно меньшей мере ме­шать движению пешеходов. Расстояние между кромкой уровня дороги с той стороны, где установлен знак, и нижним краем знака должно быть, по возможности, более или менее одинаковым для знаков одной и той же категории на одной и той же дороге;

b) размеры знаков должны быть такими, чтобы знак был хорошо виден издали и легко различим при приближении к не­му; с оговоркой относительно положений подпункта «с» насто­ящего пункта эти размеры устанавливаются с учетом обычной скорости транспортных средств;

c) размеры предупреждающих знаков и знаков, означающих обязательное предписание, должны быть стандартизированы на территории каждой Договаривающейся Стороны. Как правило, для каждого вида сигнальных знаков устанавливается четыре ка­тегории размеров: малые, нормальные, большие и очень большие размеры. Знаки малого размера должны устанавливаться в тех слу­чаях, когда условия не позволяют применять знаки нормального размера или когда возможно движение лишь на малой скорости. Они могут также устанавливаться для повторения предшествую­щего знака. Знаки большого размера должны устанавливаться на очень широких дорогах со скоростным движением. Знаки очень большого размера должны устанавливаться на дорогах со сверх­скоростным движением, в частности на автомагистралях.

Статья 7

1. Рекомендуется предусмотреть в национальном законо­дательстве следующее: для того чтобы дорожные знаки, в част­ности предупреждающие знаки и знаки, означающие обязатель­ное предписание, за исключением знаков, регламентирующих остановку или стоянку на освещенных улицах населенных пун­ктов, были лучше видны и могли легче читаться ночью, следу­ет освещать их или пользоваться светоотражающими материа­лами или приспособлениями, при условии, что это не приводит к ослеплению пользователей дороги.

2. Ни одно положение настоящей Конвенции не воспреща­ет использовать для оповещения или предупреждения, отно­сящегося только к некоторым часам или некоторым дням, зна­ки, которые видны лишь тогда, когда действует содержащаяся в них информация.

Статья 15. Предварительные указатели направлений

Предварительные указатели направлений устанавливают­ся на таком расстоянии от перекрестка, которое обеспечивает их максимальную эффективность как днем, так и ночью, с уче­том условий дороги и движения и, в частности, обычной скоро­сти транспортных средств и расстояния, с которого виден этот знак; это расстояние может не превышать 50 м (55 ярдов) в на­селенных пунктах, но на автомагистралях и на дорогах со ско­ростным движением оно должно составлять не менее 500 м (550 ярдов). Эти знаки могут повторяться. На дополнительной та­бличке, помещенной под знаком, может быть указано расстоя­ние между знаком и перекрестком; это расстояние может быть указано также в нижней части самого знака. Статья 29

1. Разметка, упомянутая в ст.настоящей Конвенции, может наноситься на проезжей части дороги краской или лю­бым другим способом при условии, что он является столь же эффективным.

2. Если разметка проезжей части дороги наносится краской, она должна быть желтого или белого цвета; однако может приме­няться синий цвет для разметки, обозначающей места разрешен­ной или ограниченной стоянки. Когда на территории Договари­вающейся Стороны применяются оба цвета - желтый и белый, разметка одинаковой категории должна быть одинакового цвета. При применении положений настоящего пункта термин «белый» включает оттенки «серебристый» или «светло-серый».

3. При нанесении надписей, изображений и стрел, которые включены в разметку, следует учитывать необходимость зна­чительного увеличения их размеров в направлении движения транспортных средств ввиду того, что эти надписи, изображе­ния и стрелы видны водителю под очень небольшим углом.

4. Рекомендуется, чтобы дорожная разметка, предназначен­ная для движущихся транспортных средств, была светоотража­ющей в тех случаях, когда этого требует интенсивность движе­ния, и при плохой освещенности или при полном отсутствии освещения.

Статья 31. Сигнализация ремонтных работ

1. Границы участков проезжей части дороги, на которых производятся ремонтные работы, должны ясно обозначаться сигнальными знаками.

2. Когда это вызывается объемом ремонтных работ и ин­тенсивностью движения, для обозначения границ участков проезжей части дороги, на которых производятся ремонтные работы, устанавливаются прерывистые или сплошные барьеры, окрашенные чередующимися белыми и красными, желтыми и красными, черными и белыми или черными и желтыми полоса­ми, и, кроме того, ночью, если барьерам не приданы светоотра­жающие свойства, устанавливаются огни и светоотражающие приспособления. Светоотражающие приспособления и немига­ющие огни должны быть красного или темно-желтого цвета, а мигающие огни - темно-желтого цвета. Однако:

a) огни и приспособления могут быть белого цвета, если они видны только в одном направлении движения и обознача­ют границы участка на стороне, противоположной этому на­правлению движения;

b) огни и приспособления могут быть белого или светло-желтого цвета, если они обозначают границы участка, разделя­ющего оба направления движения.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ. ЗНАКИ ДОРОЖНІ Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ . Чинний від

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на дорожні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на дорогах і вулицях (далі - дорогах), а також правила їх застосування на усіх дорогах, що експлуатуються та будуються. Вимоги цього стандарту є обов'язковими.

З ГРУПИ, НАЗВИ, ЗОБРАЖЕННЯ, РОЗМІРИ

3.14 Дорожні знаки повинні виготовлятися чотирьох типорозмірів: І - малого, П - середнього, Ш - великого, IV - дуже великого.

3.15 Типорозміри знаків залежно від умов застосування повинні вибиратись відповідно до таблиці 9.

5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

5.1 Знаки повинні виготовлятись у кліматичних виконан­нях У і ХЛ, категорії розміщення 1 згідно з ГОСТ 15150, вимо­гами цього стандарту і технічними умовами, розробленими та погодженими у встановленому порядку.

5.2 Вимоги до конструкції

5.2.1 Знаки повинні виготовлятись з світлоповертальною поверхнею або внутрішнім освітленням.

Чорні і сірі елементи зображення знаків можуть не мати світлоповертального ефекту.

Тло знаків 5.47, 5.51-5.54, 5.56, 5.58.1-5.59, призначених для застосування на дорогах четвертої і нижчих категорій, допускається виконувати несвітлоповертальним. f 5.2.2 Допускається виготовляти знаки як однобічні, так і двобічні, а також розміщувати зображення знаків, за винят­ком знаків пріоритету, на щиті прямокутної форми з білим світлоповертальним тлом, при цьому зображення знака також повинно мати світлоповертальний ефект. Зображення знаків, на яких необхідно зосереджувати увагу водіїв, допускається розміщувати на щитах з жовтим світлоповертальним тлом.

5.2.3 Конструкція знаків з внутрішнім освітленням по­винна забезпечувати легкий доступ до елементів знака, які необхідно чистити чи замінювати, і місць електричних з'єднань.

5.2.4 Всі деталі і складові частини знаків повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів або мати захисне по­криття. Покриття повинно відповідати вимогам ГОСТ 9.032, ГОСТ 9.401.

5.2.5 Корпус і зворотний бік знака, а також усі елементи кріплення та стояк повинні бути сірого кольору.

5.2.6 Конструкція знаків з внутрішнім освітленням по­винна забезпечувати щільність з'єднань скла з корпу­сом, необхідну для запобігання пошкодженням від дощу інтенсивністю 5 мм/хв.

5.3 Електротехнічні вимоги

5.3.1 Для приєднання знаків з внутрішнім освітленням до живильної електромережі повинна бути передбачена клемна колодка типу Св-2~4,0/250 УЗ або СОв-2-4,0/250 УЗ згідно з вимогами ГОСТ 17557. Клемна колодка повинна бути розміщена усередині корпусу знака.

5.3.2 Опір ізоляції між струмовідними дротами, а також між ними, з'єднаними разом, і заземлювальним контактом повинен бу­ти не менший ніж 20 МОм у холодному (знеструмленому) стані.

5.3.3 Ізоляція між струмовідними дротами, а також між ними, з'єднаними разом, і заземлювальним контактом повин­на витримувати дослідну напругу 1500 В частотою 50 Гц без пробою або перекриття не менш ніж 1 хв.

5.3.4 Для внутрішньої електромережі освітлюваних знаків повинен застосовуватись мідний дріт перерізом не менш ніж 1 мм2 з ізоляцією, розрахованою на напругу не нижчу ніж 660 В змінного струму частотою 50 Гц.

5.3.5 Для заземлювання металевих неструмовідних частин знак повинен мати контактний затискач відповідно до вимог ГОСТ 10434 з умовним позначенням заземлення згідно з вимога­ми ГОСТ 2930. Заземлювальні дроти повинні мати маркірування або забарвленість, відмінну від забарвленості фазових дротів.

5.4 Фотометричні характеристики

5.4.1 Яскравість елементів зображення знаків з внутрішнім освітленням повинна бути:

150-300 кд/м2 - для білого кольору, 15-35 кд-м2- для чер­воного, 45-100 кд/м2- для жовтого,

10-20 кд/м2 - для зеленого, 7-17 кд/м2- для синього.

5.4.2 Знаки з внутрішнім освітлюванням повинні мати рівномірний розподіл яскравості на все поле зображення.

5.4.3 Питомий коефіцієнт сили світла знаків із світлоповертальною поверхнею за умови, що кут відхилення а = 20' і кут освітлювання В = 5°, повинен бути не менший ніж: 50 кд/лк-м2 - для білого кольору; 35 кд/лк-м2 - для жовтого; 20 кд/ лк-м2 - для оранжевого; 10 кд/лк-м2 - для червоного; 7 кд/лк-м2 - для зеленого; 2 кд/лк-м2 - для синього.

5.5 Колориметричні характеристики

5.5.1 Зображення знаків слід виконувати поліграфічними або іншими фарбами, які забезпечують колориметричні ха­рактеристики, наведені в таблиці 15.

5.5.2 Для знаків з внутрішнім освітлюванням координа­ти кольоровості х, у і коефіцієнти яскравості В, які визначають в колориметричній системі МКО (Публікація Міжнародної Комісії з освітлювання № 15 (Е-1.3.1), 1971 р. Центральне бю­ро МКО, том 4) за джерела світла С у відповідності до вимог ГОСТ 7721, повинні відповідати таблиці 15 і рисунку 10.

10 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ

10.1 Загальні положення

10.1.1 Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і об­слуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкод­ження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насад­женнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо.).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забез­печена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачи­ти (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.

10.1.2 Встановлення чи демонтаж дорожніх знаків без узгодження з підрозділами Державтоінспекції МВС України за­боронено.

10.1.3 Дорожні знаки, застосування яких було викликане причинами тимчасового характеру (дорожньоремонтні робо­ти, сезонні особливості руху тощо), повинні виконуватися на жовтому тлі або установлюватися на щитах жовтого кольору, розміри яких повинні перевищувати розміри знака не менше ніж на 0,1 м. Ці знаки повинні бути негайно демонтовані після усунення зазначених причин тимчасового характеру. При цьо­му знаки допускається закривати чохлами.

10.1.4 Дорожні знаки допускається застосовувати у ви­падках, не передбачених цим стандартом, якщо необхідність їхнього застосування обґрунтована конкретними умовами до­рожнього руху.

10.1.5 3 дозволу Головного Управління Державтоінспекції МВС України та НДЦ БДР МВС України в експерименталь­ному порядку допускається застосовувати дорожні знаки, не встановлені чинними стандартами і технічними умовами, зо­крема керовані дорожні знаки і табло із змінною інформацією. При цьому в необхідних випадках для своєчасного інформування учасників руху на експериментальній ділянці до­роги повинні бути установлені транспаранти, які б пояснювали зміст і значення експерименту, що проводиться.

10.1.6 Дозволяється експлуатація встановлених дорожніх знаків із зображенням символів відповідно до попереднього ви­дання цього стандарту до закінчення терміну експлуатації.

10.2 Загальні вимоги

10.2.1 Знаки із світлоповертальною поверхнею повинні застосовуватись на ділянках доріг без стаціонарного освітлення, знаки з внутрішнім освітленням - на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, увімкненим на весь темний час доби.

Знаки із світлоповертальною поверхнею допускається за­стосовувати на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, як­що буде забезпечено видимість знаків з відстані не менш ніж 100 м як у світлий, так і в темний час доби.

10.2.2 В одному поперечному перетині дороги допускається встановлювати не більше як три знаки, без урахування дублюю­чих знаків і табличок до дорожніх знаків.

Черговість розміщення знаків різних груп на одній опорі (зверху-вниз або зліва-направо) повинна бути наступна:

- знаки пріоритету;

- попереджувальні знаки;

- наказові знаки;

- заборонні знаки;

- інформаційно-вказівні знаки;

- знаки сервісу.

У разі розміщення на одній опорі знаків однієї групи, їх розташовують відповідно до номера знака в групі.

10.2.3 Знаки, установлені на дорозі послідовно, за ви­нятком знаків, установлених на перехресті, повинні бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менш ніж 50 м, а в населених пунктах - не менш ніж 25 м між попе­речними перетинами дороги, в яких встановлені знаки.

10.2.4 Дорожні знаки повинні встановлюватись з пра вого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускается установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. На доро­гах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку зна­ки можуть дублюватись. Необхідність дублювання знаків виз­начають залежно від конкретних дорожніх умов. Дублюючі зна­ки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності - над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смути.

10.2.5 Відстань від краю проїзної частини, а за наявності узбіччя - від брівки земляного полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, повин­на становити від 0,5 до 2 м, а до краю інформаційно-вказівних знаків 5.45-5.48, 5.51, 5.53, 5.54, 5.56, 5.58.2, 5.59, 5.61.1-5.61.3-від 0,5 до 5,0 м.

10.2.6 За складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів тощо) допускається установлювати знаки на узбіччях. У цьому разі відстань між краєм проїзної частини і найближ­чим до неї краєм знака повинна становити не менш ніж 1 м, а висота установлення має бути не менш ніж 2 м.

10.2.7 У разі відсутності огороджень бар'єрного або па­рапетного типу знаки, розташовані на узбіччі, а також на розділювальній смузі, повинні установлюватись на безпечних опорах (згідно з ГОСТ 25458 або ГОСТ 25459). Верхній обріз фундаменту опори знака повинен бути виконаний у рівень з по­верхнею узбіччя, розділювальної смуги або присипної берми.

10.2.8 В місцях проведення робіт на проїзній частині і у разі оперативних змін у схемах організації руху тимчасові знаки на переносних опорах допускається установлювати на проїзній частині. На дорогах поза населеними пунктами тимчасові дорожні знаки допускається установлювати на опорах жовтого кольору.

10.2.9 Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1-1.31.6 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття (висота установлен­ня) крім випадків, спеціально обумовлених стандартом, повин­на становити:

- від 1,5 до 2,2 м - у разі установлення збоку від дороги по­за населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м - у населених пунктах;

- не менш ніж 0,6 м - у разі установлення на острівцях без­пеки і на проїзній частині дороги;

- від 5,0 до 6,0 м - у разі розміщення над проїзною части­ною; у разі розміщення знаків на прогінних конструкціях штуч­них споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прогінної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Висоту установлення знаків, розміщених збоку від дороги, визначають від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини.

Якщо знаки розміщено один під одним, висоту установлен­ня визначають за нижнім знаком.

10.2.10 Відстань між сусідніми знаками, розміщеними на одній опорі, що поширюють свою дію на ту саму проїзну части­ну, за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, повинна становити від 50 до 200 мм.

10.2.11 Знаки не повинні установлюватись на відстані меншій ніж 1 м від проводів лінії високої напруги. В межах охоронної зони високовольтних ліній підвішувати знаки на тросах-розтяжках забороняється.

10.3 Попереджувальні знаки

10.3.1 Попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників руху про характер небезпеки і розташованість небезпечної ділянки дороги, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках.

10.3.2 Поза населеними пунктами попереджувальні знаки, крім знаків 1.4.1-1.4.3, 1.29-1.31.6, повинні установлюватись на відстані від 150 до 300 м, а в населених пунктах - на відстані 50-100 м від початку небезпечної ділянки.

Якщо початок небезпечної ділянки закритий від водія кру­тим поворотом, переломом поздовжнього профілю, спорудою тощо, допускається установлювати попереджувальні знаки на іншій відстані, яку зазначають у цьому разі на табличці 7.1.1.

10.3.3 Якщо між попереджувальним знаком і почат­ком небезпечної ділянки є перехрестя, за цим перехрестям допускається установлювати повторний попереджувальний знак з табличкою 7.1.1. Якщо відстань між початком небезпечної ділянки і перехрестям менша ніж 20 м, то на дорозі, що перетинається допускається установлювати відповідний знак з табличкою 7.1.3 або 7.1.4 на відстані до 50 м від перехрестя.

10.3.4 Знаки 1.8, 1.13-1.16, 1.25, 1.27, 1.28, 1.33, 1.37 повинні повторно встановлюватись поза населеними пунктами, а зна­ки 1.33,1.37 - і в населених пунктах. Другий знак повинен бу­ти установлений на відстані не меншій ніж 50 м від початку небезпечної ділянки.

10.3.5 Знаки 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» і 1.2 «Небезпечний поворот ліворуч» повинні установлюватись пе­ред кривими в плані з радіусом меншим ніж 500 м поза населе­ними пунктами, і меншим ніж 150 м - у населених пунктах.

10.3.6 Знаки 1.3.1 і 1.3.2 «Декілька поворотів» повинні уста­новлюватись перед двома і більше кривими в плані, що йдуть од­на за одною, і відстань між якими менша ніж 300 м поза населе­ними пунктами, 100 м - у населених пунктах.

Відстань між сусідніми кривими в плані визначають між кінцем однієї і початком наступної кривої протилежного на­прямку.

За наявності трьох і більше кривих у плані, що йдуть одна за одною, із знаками 1.3.1 і 1.3.2 потрібно застосовувати табличку 7.10 з зазначенням кількості кривих.

Допускається зазначати кількість поворотів і на самих зна­ках 1.3.1,1.3.2.

10.3.7 Знаки 1.4.1 і 1.4.2 «Напрямок повороту» повинні за­стосовуватись для зазначання напрямку повороту на кривих у плані малого радіуса з обмеженою оглядовістю, за якої неможливо забезпечити відстань видимості згідно з вимогами ДСТУ 3587, якщо під час наближення до кривої визначити напрямок поворо­ту важко, і їх слід встановлювати із зовнішнього боку кривої на продовженні осі смуги (смуг), якою здійснюється рух до поворо­ту. Протягом однієї кривої знаки допускається повторювати.

Допускається установлювати знак 1.4.1 на розділювальному острівці перехресть із круговим рухом.

Знаки 1.4.1 і 1.4.2 повинні бути установлені на висоті від 1 до 1,5 м.

На кривих у плані радіусом менше 1000 м поза населени­ми пунктами і менше 250 м у населених пунктах замість знаків 1.4.1,1.4.2 дозволяється застосовувати знаки, що являють со­бою частину знака 1.4.1, 1.4.2 {одна стрілка). В цьому разі вони повинні повторюватись вздовж кривої на відстані, зазначеній в таблиці 16, залежно від радіуса кривої.

10.3.8 Знак 1.4.3 «Напрямок повороту» повинен установ­люватись на Т-подібних перехрестях і розгалуженнях доріг, якщо є небезпека їх проїзду транспортними засобами в пря­мому напрямку.

На Т-подібних перехрестях знак 1.4.3 слід установлюва­ти навпроти проїзду, який не має продовження, на розгалу­женнях доріг - безпосередньо за місцем, де розгалужуються проїзні частини доріг. Знак 1.4.3 повинен бути установлений на висоті від 1 до 1,5 м.

10.3.9 В місцях проведення дорожніх робіт допускається застосовувати знаки 1.4.1-1.4.3 для додаткового зазначення напрямку об'їзду ділянки, що ремонтується. Знаки в цьому разі повинні розташовуватись на огороджувальних бар'єрах.

10.3.10 Знаки 1.5.1-1.5.3 «Звуження дороги» повинні уста­новлюватись поза населеними пунктами перед ділянками доріг, де ширина проїзної частини зменшується більше ніж на 0,5 м, а в населених пунктах - перед ділянками доріг, де ши­рина проїзної частини зменшується на одну смугу або більше. Поза населеними пунктами знак повинен установлюватись та­кож перед мостами, шляхопроводами, естакадами і тунеля­ми, якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди дорівнює або менша ніж на підходах до неї, а в населених пун­ктах - якщо ширина проїзної частини в межах штучної спору­ди менша, ніж на підходах до неї. Знак 1.5.2 не повинен уста­новлюватись у місцях закінчення смуги розгону і додаткової смути на підйомі.

10.3.11 Знаки 1.6 «Крутий підйом» і 1.7 «Крутий спуск» необхідно установлювати відповідно перед підйомом або спу­ском, якщо довжина ділянки дороги на схилі за відповідної ве­личини схилу більша, ніж зазначено в таблиці 17.

У тому разі, якщо підйоми та спуски ідуть один за од­ним, знаки 1.6 і 1.7 (без таблички 7.1.1) допускається уста­новлювати в безпосередній близькості перед початком підйому або спуску.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27