Творча спадщина Іпатія Потія (1541 – 1613) як письменника полеміста уніатського табору. Найвідоміші твори – “Унія...”, “Антиризис”, “Гармонія”, їх ідейно–художній зміст.
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українська література ХІV – ХVІ ст. – К.: Наукова думка, 1988. – 597 с. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с. Наливайко іслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження // Українська література ХІV – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. – С.161 – 185. Література “ожидовілих” та її місце в українській духовній культурі 2–ї пол. ХV ст. // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск третій. – Одеса, 2002. – С.89 – 109. Грушевський –національний рух на Україні кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. // Жовтень. – 1989. – №№1 – 4. І. Культурно–національне відродження на Україні в кінці ХVІ і першій половині ХVІІ ст. // Матеріали... – Т.1. – С.198 – 212. Пам’ятки братських шкіл на Україні: Тексти і дослідження. – К.: Наукова думка, 1988. – 566 с. Братства та їх школи // Жовтень. – 1987. – №2. – С.97 – 99. Огієнко І. І. Історія українського друкарства. – К.: Либідь, 1994. – 448 с. Православно–католицька полеміка та проблеми унійності в житті Руси–України доберестейського періоду: Монографія. – К.: Преса України, 2001. – 416 с. Ґудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії. – Львів, 2000. – 432 с. Паславський І. Між Сходом і Заходом: греко–католицька церква як феномен української національної культури // Дзвін. – 1990. – №10. – С.100 – 107. Пчілка Олена. Що воно таке – унія та уніяти? // Літературна Україна. – 1991. – 5 вересня.***
Феномен української полемічної літератури // Слово і час. – 2000. – №10. Полемістика кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. як підсумки минулого та предтеча майбутнього // Медієвістика: Збірник статей. – Вип. 2. – Одеса: АстроПринт, 2000. – С.52 – 60. Сатира і гумор української прози ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1964. – 480 с. (відповідні розділи). Художність давньої української прози // Вибрані праці. – К.: Обереги, 1999. – С.14 – 140. Український полемічний памфлет кінця ХVІ – початку ХVІІ ст.: проблема жанрової моделі та функціонування // Літературознавство. Книга 1.: Доповіді та повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.63 – 68. Франко І. Життя й літературна діяльність Іпатія Потія // Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1983. – Т.39. – С.508 – 533. Потій Іпатій. [Твори] // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія. – У 2 частинах. – Част. 2. – К.: Наукова думка, Основи. – 1995. – С.101 – 171. Іван Франко – дослідник української полемічної літератури. – К.: Наукова думка, 1983. – 224 с.Лекція 9. Іван Вишенський: життя і творчість
Іван Вишенський – найвидатніший український письменник–полеміст рубежу ХVІ – ХVІІ ст. Основні віхи життя і творчості (прийнята наукою модель біографії). Афон у житті Вишенського. Історія подорожі в Україну. Підкреслена тенденційність, обстоювання аксіологічної значущості візантійсько–слов’янських духовних традицій. Заперечення Вишенським західної, римсько–католицької, цивілізації, виступи проти поширення західної освіти і науки.
Провідні твори письменника, проблема їхнього поширення і впливу на українську культуру ХVІІ ст. Жанрова розмаїтість творів, традиційність жанроутворень і їх трансформація (послання, трактати, памфлети, діалоги, діалоги–інвективи). Особливості стилю, лексичні засоби, риторичні фігури. Проблема гуманізму І Вишенського. Конфлікт таланту і світогляду. Найвизначніші дослідження творчості І. Вишенського (І. Франко, А. Кримський, Д. Чижевський та ін.).
Твори І. Вишенського, писані до Берестейської унії. Критика соціальної дійсності в “Писанні до всіх обще...” та в “Обличенії диавола–миродержця”. Авторська концепція ідеального суспільства, її консерватизм та утопічність.
Твори І. Вишенського, писані після Берестейської унії. Зображення унії в “Посланні до єпископів”, суб’єктивізм оцінок і консерватизм позиції (“Порада о очищенію церкви”).
Позиція І. Вишенського у політичній і церковній боротьбі в Україні та її оцінка в листах до князя Острозького, до І. Княгиницького, до львівських братчиків (“Послання до стариці Домнікії”), у “Краткословному отвіті Феодула”. Автобіографізм цих послань.
Значення творчості І. Вишенського. Твори про полеміста (І. Франко, Вас. Шевчук та ін.).
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Вишенський Іван. Твори. – К.: Дніпро, 1986. – 247 с. Франко І. Іван Вишенський і його твори // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1981. – Т.30. – С.7 – 211; Франко І. Іван Вишенський, його час і письменницька діяльність // Там само. – Т.28. – С.260 – 278; Франко І. Іван Вишенський: Поема // Там само. – Т.3. – С.50 – 63. Іван Вишенський // Твори: У 5 т. – К.: Наукова думка, 1972. – Т.2. – С.380 – 454. Іван Вишенський. – К.: Вища школа, 1982. – 141 с. Пінчук С. П. Іван Вишенський: Життя і творчість. – К.: Радянська школа, 1968. – 150 с. І. Іван Вишенський – мислитель і борець. – Львів: Світ, 1990. – 175 с.Рец.: Паславський І. “Писав мандрованець, якого звуть Вишенським” // Дзвін. – 1991. – №1. – С.152 – 160.
Лекція 10. Полемічні твори початку ХVІІ ст.
“Пересторога” невідомого автора. Питання авторства. Гуманістичні ідеї твору, агітація за розвиток національної культури й освіти. Своєрідне трактування історії українського народу. “Пересторога” в оцінках дослідників (І. Франко та ін.).
Творчість Мелетія Смотрицького. Коротка біографічна розвідка. “Тренос”, його суспільне й літературне значення, художні якості. Персоніфікація образу Матері–Церкви. Громадський резонанс “Треносу”. Еволюція світогляду. Погляд на унію як фактор національної єдності та порятунку від міжусобної війни на релігійній основі (“Апологія”, “Паренезис” та інші твори). Ознаки літератури про мандри в “Апології”. Культурницька й наукова діяльність М. Смотрицького (“Граматика” 1619 р.).
Захарія Копистенський і його полемічний трактат “Палінодія”. Трактування української історії у творі: розробка барокової моделі. Композиція трактату, джерельна база (історичні документи, літературні і фольклорні тексти). Патріотичний пафос і сатиричні сцени. З. Копистенський як можливий автор Густинського літопису.
Полемічні твори Михайла Андрелли (“Логос” та “Оборона...”).
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. – Львів: Вид–во Львівського ун–ту, 1954. – 68 с. [тут і текст “Перестороги”]. Сатира і гумор української прози ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1964. – 480 с. [відповідні розділи]. Граматика. – К.: Наукова думка, 1979.***
Кралюк і пошуки Мелетія Смотрицького. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1997. – 192 с. Яременко ій Смотрицький: Життя і творчість. – К.: Наукова думка, 1986. – 160 с. До питання про еволюцію світогляду Мелетія Смотрицького // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. Абрамович ій Смотрицький та проблема філологічної культури бароко // Там само. – С.137 – 159. Літературна полеміка Мелетія Смотрицького в 20–ті роки ХVІІ ст. // Там само. – С. 117 – 136. Міфологема мандрів як пошуки оновлення (в “Апології пререгринації до країв східних” М. Смотрицького) // Слово і час. – 2001. – №10. Модус містифікації в поетиці “Треносу” Мелетія Смотрицького // Літературознавство. – Книга 1.: Доповіді та повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.76 – 82. Лосієвський І. Бібліотека Мелетія Смотрицького // Київська старовина. – 1992. – №5. – С.59 – 64.***
“Zdanie o Narodzie ruskim” Яна Щенсного Гербурта в тексті “Палінодії” Захарії Копистенського // Літературознавство. – Книга 1.: Доповіді та повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.95 – 99. Пшеничний Є. Захарія Копистенський про запорозьких козаків // Верховина: Збірник наукових праць на пошану О. Мишанича. – Дрогобич: Коло, 2003. – С.293 – 297. Микитась їнський письменник–полеміст Михайло Андрелла. – Ужгород, 1960. – 128 с.Лекція 11. Ораторсько–проповідницька проза
Нові тенденції в теорії ораторсько–проповідницької прози. Естетизація релігійного ідеалу, своєрідність реалізації ораторською прозою комунікативних функцій. Риторичне багатство творів.
Дві стильові тенденції – традиційна проповідь без “риторичних хитрощів” і нова проповідь у стилі бароко (дві школи проповідників – “греко–слов’янська” і “латино–польська”). Характерні риси проповіді нового типу – поєднання християнської символіки з античною та з актуальними проблемами сучасності; вишуканість форми, словесна орнаментація, алегоризм.
Іоанникій Галятовський (?– 1688) як теоретик і практик барокової проповіді (“Наука, альбо Способ зложення казання”). Характеристика теоретичної і практичної частини “Ключа розуміння” (1659, 1665), стильових ознак проповідей, їх структури, риторичних прикрас, новелістичних елементів. І. Галятовський як полеміст [трактати “Лебідь” (1679) і “Магометів коран” (1683)].
Ораторсько–проповідницька проза Лазаря Барановича (? – 1693). Життєвий і творчий шлях. Місце ораторської прози Л. Барановича в літературному процесі, залежність від візантійсько–слов’янских традицій. Зміст і стиль збірників проповідей “Меч духовний” (1666) і “Труби словес проповідних” (1674). Проповідь як зброя (“меч духовний”). Л. Баранович як організатор Києво–Чернігівського культурного осередку і засновник друкарень.
Антоній Радивиловський (?– 1688) як проповідник. Біографічні відомості. Збірники проповідей “Огородок Марії Богородиці” (1676) і “Вінець Христов” (1688) – талановиті зразки релігійної ораторської прози. Джерела проповідей – біблійні, античні, фольклорні. Вставні новели у творах А. Радивиловського, жанрове багатство новел.
Література до теми:
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с. Галятовський Іоанникій. Ключ розуміння. – К.: Наукова думка, 1985. – 445 с. І. Оповідання Антонія Радивиловського. – К.: Наукова думка, 1983. – 408 с. Українська ораторська проза другої пол. ХVІІ ст. як об’єкт літературознавчого вивчення // Там само. – С.11 – 56; Те ж // Вибрані праці. – К.: Обереги, 1999. – С.141 – 187. Новелістичні жанри давньої української прози // Там само. – С.188 – 205. І. До історії української барокової учительно–ораторської прози // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. Лисиця і мотиви східнослов’янської ораторської прози кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. // Там само. Сумцов Баранович // Матеріали... – Т.1. – С.345 – 347. Іоанникій Галятовський. Огляд змісту проповідей Іоанникія Галятовського // Там само. – С.347 – 352. Антоній Радивиловський – південноруський проповідник ХVІІ ст. // Там само. – С.353 – 356. З історії української літератури ХVІІ ст. (І. Галятовський) // Вибране: У 3 т. – Т.3. – Мюнхен, 1981. – С.375 – 380. Явище синкретизму поезії та прози у полемічному трактаті І. Галятовського “Месія Правдивий” // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 3. – Одеса, 2002. – С.193 – 203. Світсько–риторичний тип мислення в ораторсько–проповідницькій прозі 2–ї половини ХVІІ ст. // Літературознавство. – Книга 1. Доповіді й повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.57 – 62. “Духовним прагненням понятий...” (Гоголь і українська барокова проповідь) // Слово і час. – 1994. – №6. І. Із прозової спадщини Лазаря Барановича // Українське літературознавсто. – 1968. – Випуск 4. – С.108 – 113.Лекція 12. Історіографічна проза ХVІІ – ХVІІІ століть. Козацько–старшинські літописи
Загальні зауваги про українську історіографічну прозу ХVІІ – ХVІІІ ст. та її дослідження.
Густинський літопис як цінна пам’ятка української історичної прози й історіографії ХVІІ ст. Проблема авторства: Захарія Копистенський як укладач (1623 – 1627), а Михайло Лосицький як переписувач (1670). Близькість Густинського літопису до Іпатіївського списку “Повісті врем’яних літ”. Джерела історичного огляду за 1300 – 1598 рр. (західноруські літописи, польські хроніки). Короткі полемічні прикінцеві трактати (“Про походження козаків”, “Про запровадження нового календаря”, “Про початок унії”). Новий тип історизму в літописі, його вплив на пізніші твори.
Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького й подальші події та їх вплив на розвиток вітчизняної історіографії. Зростання в народі інтересу до власної історії як одна зі спонук активізації літератури на історичні теми.
“Кройника” Феодосія Сафоновича (1672 – 1673) – ще одна спроба викладу історії України від найдавніших часів, її залежність від середньовічного літописання і спроби подолати обмеженість жанру. “Кройника” і розвиток української історіографії.
“Синопсис” (1674) як етап у становленні барокової концепції історії. Проблема авторства (П. Кохановський як автор “Синопсису”). Історія перевидань. Причини зацікавлення минулим, увага до етнічних чинників. Сарматський міф у творі. Структура твору, своєрідність висвітлення в ньому подій сучасності.
***
“Козацьке літописання” – самобутнє явище української історичної прози та історіографії. Традиції і новаторство жанру. Жанрові ознаки – історико–мемуарна проза. Крайове та козацьке літописання. Політичний ідеал авторів літописів – Україна як субдержава у складі Московської імперії. Утвердження провідної ролі козацтва в суспільно–культурному житті України. Барокова модель історії в літописах. Краєзнавчі елементи.
“Літопис Самовидця” – перша спроба використання старої літописної форми для реалізації нових ідейно–художніх завдань, поява своєрідних літописних оповідань для передачі минулих подій (причинно–наслідкове відтворення) або щоденникових записів (діаріуш) для зображення подій, сучасних авторові. Час написання літопису. Проблема авторства. Історія публікації. Зміст літопису. Широта охоплення подій і суб’єктивність їхньої оцінки. Патріотичний зміст, своєрідність трактування образу і діяльності Б. Хмельницького та його наступників. Фольклоризм, мова, стиль, художні засоби. “Літопис Самовидця” і “Чорна рада” П. Куліша.
“Дійствія презельної брані Богдана Хмельницького, гетьмана Запорозького, з поляки...” Григорія Грабянки (1710) як маніфест козацького автономізму. Політичні позиції автора та їх вияв у творі. Зміст літопису – історія козацтва з часів виникнення і до 1709 року. Визвольна війна як основний об’єкт зображення. Хмельницького і його поетизація у творі. Версія про причини смерті гетьмана. Зображення батальних сцен, побуту, емоційність викладу. Архаїзація мови як художній прийом. Джерела твору – історичні праці і свідчення очевидців.
Літопис Самійла Величка – безпрецедентна спроба осмислення політичної ситуації ХVІІ – початку ХVІІІ ст. в Україні. Документальна основа твору і проблема використання літературної містифікації як своєрідного художнього засобу для викладення й утвердження авторських позицій і суджень. Синтетичність жанрового змісту. Стильова поліфонія. Принципи створення образів історичних осіб – Б. Хмельницького, І. Виговського, І. Сірка та ін. Поняття “Україна” й “український народ” у літописі. Біографічні відомості про автора. Величків літопис у творах українських письменників.
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 694 с. Літопис Самовидця. – К.: Наукова думка, 1971. – 207 с. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – К.: Знання, 1992. – 188 с. Літопис: У 2 т. – К.: Дніпро, 1991.***
Художність давньої української прози (ХVІІ – ХVІІІ ст.) // Вибрані праці. – К.: Обереги, 1999. – С.14 – 140. Крайове та козацьке компілятивне літописання як історико–культурне явище. – К.: Літопис – ХХ, 1997. – 162 с. Малі українські літописи, хроніки та діаріуші // Київська старовина. – 1993. – №6. – С.17 – 20.***
Береза І. Ю. Пантелеймон Кохановський – український письменник кінця ХVІІ ст. // Слово і час. – 1991. – №5. – С.71 – 76. “Кройніка” Феодосія Сафоновича // Київська старовина. – 1994. – №1. Скільки прози може бути в козацькому літописі? // Слово і час. – 1993. – №9. Про давню українську прозу, зокрема про літописи // Слово і час. – 1993. – №10. Українське крайове літописання: державницькі ідеї // Слово і час. – 1996. – №11 – 12. Українська літописна проза: ознаки просвітництва і класицизму // Слово і час. – 1997. – №3. Володарі й козаки: замітки до проблеми історичної легітимності й тяглості в українській історіографії ХVІІ – ХVІІІ ст. // Слово і час. – 1995. – №1. Історична проза ХVІІІ ст. // Парнас віршотворний... – К.: Українська книга, 1999. – С.106 – 129. Поетика Бароко в українських літописах // Українська мова та література. – 1999. – №№31, 32. Польсько– і латиномовне літописання України та його місце в історії національної белетристики ХVІІ – ХVІІІ ст. // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 1. – Одеса: АстроПринт, 1998. – С.146 – 158.***
Україна і Русь у літописі Самовидця // Київська старовина. – 1992. – №3. Береза І. Етичні ідеали Самовидця // Слово і час. – 1994. – №4 – 5. Агостінеллі Д. Дещо про “Літопис Самовидця” // Літературознавство. – Книга 1.: Доповіді й повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.100 – 106. Дзира І. Пантелеймон Куліш і козацьке літописання // Неопалима купина. – 1995. – №3 – 4. – С.117 – 129. Козацькі літописці (Самовидець – Роман Ракушка–Романовський, Григорій Грабянка, Самійло Величко) // Неопалима купина. – 1995. – №5 – 6. – С.171 – 186. Літописець Самовидець // Черкаси (газ.). – 1992. – 10 січня.***
Літопис Грабянки в працях дожовтневих дослідників // Радянське літературознавство. – 1988. – №8. – С.64 – 71. Літопис Григорія Грабянки як твір барокової історіографічної прози // Радянське літературознавство. – 1989. – №9. – С.46 – 52.***
Самійло Величко та його літопис // Літопис: У 2 т. – Т.1. – К.: Дніпро, 1991. [Те ж // Дорога в тисячу років. – К.: Радянський письменник, 1990. – С.184 – 208]. Загадка літопису Самійла Величка // Наука і культура: Щорічник. – К., 1986. – Вип. 20. – С.386 – 393. Соболь В Епоха та її герої в літописі Самійла Величка // Слово і час. – 1995. – №4. Козацькі літописи. Літопис С. Величка // Дивослово. – 1996. – №7. Поліщук В. “А Богдан єст даний од Бога...”: Б. Хмельницький і Хмельниччина в українській літературі ХVІІ ст. // Поліщук В. Слава не вмре, не поляже... – Черкаси: Сіяч, 1996. – С.16 – 22. Вивчення в 9 класі історичних творів літератури ХVІ – ХVІІ ст. // Дивослово. – 2001. – №5.Лекція 13. “Історія русів” як видатний історико–публіцистичний твір
“Історія русів” як найцінніша історико–публіцистична праця і підсумок козацько–старшинської історіографії. Проблема авторства і часу написання “Історії русів”. Структура сюжету, намір синтетичного огляду історичного шляху українського народу і спосіб його реалізації. Патріотизм і гордість за український народ, висока оцінка діяльності окремих гетьманів, зокрема, І. Мазепи. Публіцистичність стилю, антицаристська спрямованість, засудження тиранії і деспотизму. Політичний ідеал автора. Авторська позиція в тексті та її реалізація. Піднесеність мови. Вплив “Історії русів” на романтичну літературу ХІХ ст.
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Історія русів. – К.: Радянський письменник, 1991. – 318 с. Нерозгадані таємниці “Історії русів” (передмова) // Там само. – С.5 – 28. “Історія русів”: історіографія, проблематика, поетика. – К.: Обереги, 1999. – 240 с. Жанрово–стильові особливості “Історії русів” // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 1. – АстроПринт, 1998. – С.131 – 138. Із спостережень над поетикою “Історії русів”: Літописне оповідання. Персонажі // Літературознавство: Доповіді та повідомлення. – Книга1. – К.: Обереги, 2000. – С.225 – 232. “Історія русів” у російській імперській історіографії другої половини ХХ ст. // Слово і час. – 1999. – №9. Оглоблін О. До питання про автора “Истории Русов” // Київська старовина. – 1997. – №6. – 1998. – №1. Деякі зауваги до теми розвитку української історичної прози ХVІІІ ст. – загадки та містифікації “Історії Русів” // Літературознавство. – Книга 1. – К.: Обереги, 2000. – С.218 – 224. Мішуков О. “Історія Русів” у творчості Т. Шевченка // Українська література в школі. – 1999. – №6. “Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись” (ознайомлення учнів з “Історією Русів”) // Дивослово. – 2002. – №6.Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять
Семінарське заняття №4
Тема: Бароко і полемічна література.
Мелетій Смотрицький: його творчість і діяльність
ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова», «Українська мова і література та документознавство»
План:
Бароко і полемічне письменство. Традиційне і нове в полеміці. Мелетій Смотрицький – визначна постать в духовному житті України І пол. ХVІІ ст. (біографічні відомості, наукові зацікавлення, особливості літературного обдарування). “Тренос” Мелетія Смотрицького: ідейно–художній зміст, значення. Причини і суть еволюції світогляду Мелетія Смотрицького: ідейно–художній зміст, значення. Полеміка в поезії.Завдання:
– прочитати доступні твори М. Смотрицького або їх уривки, а також полемічні поетичні твори;
– виписати 3–4 оціночні характеристики постаті і творчості М. Смотрицького;
– взяти на практичне заняття необхідні твори і праці;
– законспектувати статтю: Паславський І. Між Сходом і Заходом// Дзвін. – 1990. – №10.
Література:
– Див. літературу до відповідної лекції.
– Світло українського бароко. – К., 1994.
– Яременко ій Смотрицький: Життя і творчість. – К., 1986.
– Абрамович ій Смотрицький та проблеми філологічної культури бароко // Українська література 16–18 ст. та інші слов’янські літератури. – К., 1984.
– Літературна полеміка М. Смотрицького в 20–ті роки ХVІІ ст. // Там само.
– Фрік. Мелетій Смотрицький і руське мовне питання // Записки НТШ. – Львів, 1992.
– Феномен української полемічної літератури (ХІ–ХVІІ ст.) // Слово і час.–2000.–№10.–С.16–22.
– Полемістика кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. як підсумки минулого і предтеча майбутнього // Медієвістика: Зб. наукових праць.– Одеса, 2000.–Вип.2.–С.52–60.
– Полемісти ХVІ–ХVІІ ст. // Біблія і українська література.–К.,1998.–С.120–146.
Семінарське заняття №5
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 |
