2. Зміст дисципліни.
ЗМІСТОВИЙ Модуль 1: Вступ. Література періоду Київської Русі
Теми лекційних занять
Лекція 1. Предмет і завдання курсу історії української літератури Х – ХVІІІ ст., її місце в історії української літератури й мови, зв’язок з усною народною творчістю. Специфіка предмету вивчення.
Структура курсу. Рекомендовані підручники й посібники. Довідкові видання, методика роботи з ними. Видання літературних текстів, їх типи. Рукописна традиція і сучасне поняття й розуміння авторського права. Характер і типи давніх рукописів (устав, півустав, козацький скоропис). Художнє оформлення рукописів.
Основні параметри літературного процесу Х – ХVІІІ ст. Література і суспільно–політичний розвиток. Література і релігія, інші види культури (архітектура, живопис, книгодрукування, театр та ін.). Поняття “синкретична писемність”.
Основні етапи вивчення давньої української літератури ХІХ ст. (М. Максимович, І. Вагилевич, І. Франко, П. Житецький, М. Петров, М. Сумцов та ін.). Історико–літературні розвідки (курси) М. Грушевського, С. Єфремова, М. Возняка. Осередки історико–літературної освіти в Україні: Харківський, Київський, Львівський університети. Роль у науковому житті журналів “Основа” (1861 – 1862) та “Киевская старина” (1882 – 1907). Українська література Х – ХVІІІ ст. в інтерпретації російських науковців. Основні досягнення української радянської медієвістики (С. Маслов, О. Білецький, Л. Махновець, М. Грицай, О. Мишанич, В. Крекотень та ін.). Інститут літератури ім. НАН України – головний центр вивчення давньої української літератури.
Проблема періодизації давнього українського письменства, її авторські варіанти (традиційна періодизація М. Грицая та ін., періодизація С. Єфремова, М. Возняка, М. Грушевського, Д. Чижевського), принципи і критерії періодизацій.
Література: підручники, посібники.
Історія української літератури: У 2 кн. – Кн. 1. – Львів, 1992. – 691 с.; Кн. 2. – Львів, 1994. – 555 с. , , Шолом українська література. – К.: Вища школа, 1989. – 414 с. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. – ТТ.1 – 5. – К., 1992 – 1995. Історія української літератури. – Т.6. – К.: Обереги, 1995. – 710 с. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 688 с. Франко І. Історія української літератури. Ч.1. Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Зібрання творів: У 50 т. – Т.40. – К.: Наукова думка, 1983. – С.7 – 372. Історія української літератури. – Тернопіль, Феміна, 1994. – 480 с. Хрестоматія давньої української літератури / Укл. О. І.Білецький. – К.: Радянська школа, 1967. – 783 с. Давня українська література. Хрестоматія / Упоряд. . – К., 1996. Матеріали до вивчення історії української літератури: У 5 т. – К.: Радянська школа, 1959. – Т.1. – 651 с. Давня українська література в школі. – К.: Либідь, 2000. – 504 с.Література до теми
Див. розділ “Вступ” у підручниках і посібниках. Давня українська література в загальнослов’янському контексті // Медієвістика: Зб. статей. – Вип. 1. – Одеса: Астропринт, 1998. – С.3 – 15. Давня література в українській літературно–критичній та естетичній думці першої пол. ХІХ ст. // Радянське літературознавство. – 1989. – №12. Прийняття християнства і давнє українське письменство // Радянське літературознавство. – 1988. – №6. Походження слов’янської писемності. – К.: Видавничій дім “КМ Academia”, 1998. – 154 с. Гіпотези й факти про давньоруську писемність до ХІІ ст. // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1981. – С.9 – 35. Становлення й розвиток письма (основні етапи) // Українська мова та література. – 1999. – №4. Білецький А. Коріння нашої мови // Вітчизна. – 1992. – №4. – С.143 – 147. А насправді було так...: Мовна ситуація в Київській Русі // Літературна Україна. – 1994. – 13 жовтня. Релігія і церква в історії України. – К.: Рада, 1995. – 96 с. Огієнко І. І. Українська церква: Нариси з історії української православної церкви: У 2 т. – Т. Т. 1, 2. – К.: “Україна”, 1993. – 284 с. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К.: Дніпро, 1993. – 448 с. Білоус П. Давньоруська чи давньоукраїнська література? (...) // Слово і час. – 2000. – №4. – С.24 – 29. Поліщук В. Іван Франко про давність і окремішність української літератури // Зі студій над класиками. – Черкаси: Брама, 2001. – С.34 – 44. (Те ж // Українська мова та література. – 2000. – №25). Поліщук В. Проблема українсько–російських міжлітературних взаємин у працях Івана Франка // Там само. – С.55 – 61. (Те ж // Дивослово. – 2000. – №9). І. Із спостережень над українською лексикою “Повісті врем’яних літ” // Слово і час. – 2000. – №10. – С.22 – 28.Лекція 2. Проблема зародження української літератури, її початків
Проблема зародження української літератури, її початків: трансплантація чи творче засвоєння? Різні погляди на цю проблему. Українська усна словесність як попередниця й основа писемної літератури (М. Грушевський, І. Франко, Д. Чижевський, сучасні дослідники про це). Дружинний епос раннього Середньовіччя (до 988 р.).
“Влесова книга” і принципова полеміка навколо неї. Проблема автентичності, зміст, проблематика. Основні дослідження і дослідники пам’ятки.
Християнська релігія як інтегративний чинник у розвитку європейської цивілізації епохи Середньовіччя. Ідеологізація мистецтва, підпорядкування його функції завданням пропаганди релігійного вчення, утвердження нових соціальних і морально–етичних ідеалів. Деперсоналізація творів, приглушення індивідуального начала. Країни “латинського кола” (католицизм) і їх культура. “Візантійсько–слов’янське” (“православне”) коло європейських народів.
Періодизація давньої літератури і “стилі доби” (за Д. Чижевським), їх типологічні ознаки (монументальна доба, орнаментальна, переходова і т. д.).
Література до теми
Див. розділ “Вступ” та інші відповідні розділи в підручниках і посібниках. Андрианова–Перетц литература и фольклор. – Л.: Наука, 1974. – 171 с. Рыбаков древних славян. – М.: Наука, 1981. – 608 с. Українське язичництво. – К.: Український центр духовної культури, 1994. – 96 с. Білоус П. Давньоукраїнська література і фольклор: проблема художнього коду // Слово і час. – 2002. – №12.***
“Влесова книга”: з історії відкриття, досліджень та оцінок // Українська мова та література. – 2001. – Ч.22. – С.1 – 4. Денисюк І. Релікти лицарсько–дружинної та билинної поезії // Слово і час. – 2003. – №1. Світ “Велесової книги”. – Кіровоград: “Степова Еллада”, 2001. – 160 с. “Влесова книга” – пам’ятка історії чи містифікація? // Слово і час. – 1991. – №9. Загадкова “Велесова книга” // Хроніка – 2000. – 1994. – №3 – 4 (тут і текст). – С.61 – 131. “Велесова книга” – героїчний епос України – Руси // Українська мова та література. – 1997. – №33. – С.1 – 3. Див. іще широкий список літератури про “Влесову книгу” // Українська мова та література. – 2001. – №22.***
Лекція 3. Перекладна література періоду Київської Русі
Християнізація Русі, її роль у розвитку писемності, культури, мистецтва, освіти.
Візантійська естетика, її місце в розвитку європейської художньої думки. Жанрова структура візантійського письменства ІV – ІХ ст., характеристика ораторської (Іоанн Златоуст, Єфрем Сірін), агіографічної (Афанасій Александрійський, Палладій, Іоанн Мосх), хронографічної (Іоанн Малала, Георгій Амартол), повістевої (“Александрія”, повісті про Апіра Премудрого) літератури, апокрифічних і природничих творів. Найпопулярніші типи збірників: Псалтир, “Пчола”, “Златоструй”, “Торжественник”, “Ізмарагд”. “Трансплантація” системи жанрів візантійської літератури на слов’янський ґрунт.
Біблія. Біблія як книга Божа (основа релігійного вчення), як книга людська (багатовіковий запис людських знань), як історичний документ про історію єврейського народу. Походження Біблії, її складові частини – Старий Заповіт (особливо – Книга Псалмів, Пісня пісень, Книга пророка Єзекіїля, Плач Єремії) і Новий Заповіт (особливо – Апокаліпсис). Біблійні мотиви та образи в українській літературі (давні твори, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, П. Тичина та ін.). Українські переклади Біблії (Г. Смотрицький, П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй–Левицький та ін.).
Апокрифи. Походження апокрифів як народних творів на біблійні теми “Како сотвори Бог Адама”, “Хожденіє Богородиці по муках”, “Про Соломона і Китовраса”, їх мотиви, художні особливості, структура. Демократизм апокрифів. Апокрифічні мотиви в українському фольклорі й літературі (описання пекла в “Енеїді” І. Котляревського тощо). І. Франко як дослідник апокрифів.
Агіографія (житійна література). Змістово–формальні особливості жанру. Збірники житій – “Прологи”, “Четьї–мінеї”, “Патерики”, принципи їх укладання і зміст. (“Житіє Антонія Великого”, “Житіє Василія Нового”, “Житіє Андрія Юродивого”; Синайський, Скитський, Єгипетський, Римський патерики).
Церковна лірика та ораторська проза. “Пчола” – збірник афоризмів. Книги природничо–наукові (“Фізіолог”, “Шестиднев”). Історичні хроніки Георгія Амартола та Іоанна Мапали як джерело для знайомства із всесвітньою історією (євреїв, Асірії, Єгипту, Римської держави тощо).
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Поэтика ранневизантийской литературы. – М.: Наука, 1977. – 320 с. Франко І. Візантійська література / Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – Т.29. – К.: Наукова думка, 1981. – С.184 – 194. Білецький О. І. Перекладна література візантійсько–болгарського походження / Білецький О. І. Зібрання праць. – У 5 т. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1965. – С.128 – 187. Біблія, або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту (видання українською мовою різних літ). Новий Заповіт // Вітчизна. – 1990. – №3. – С.167 – 189; №5. – С.179 – 193; №7. – С.171 – 195. Пісня пісень // Всесвіт. – 1989. – №2. – С.128 – 134 (післямова В. Базилевського “Жива вода з колодязя тисячоліть”). Біблія і українська література. Навчальний посібник. – К.: Освіта, 1998. – 400 с. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. – Кіровоград: “Степова Еллада”, 1999. – 56 с. Як би я викладав уроки Біблії в середній школі // Слово і час. – 1991. – № 1. – С.72 – 79.***
Франко І. Передмови [до видання “Апокрифи і легенди з українських рукописів” т. т. І – V] / Зібр. творів. – У 50 т. – Т.38. – К.: Наукова думка, 1983. – С.7 – 294. Франко І. Причинки до вивчення церковонослов’янських новозавітних апокрифів / Зібрання творів: У 50 т. – Т.36. – К.: Наукова думка, 1982. – С.100 – 169. Франко І. Апокриф о Адамі / Зібрання творів: У 50 т. – Т.29. – К.: Наукова думка, 1981. – С.439 – 442.***
О византийском влиянии в болгарской и древнерусской литературах ІХ – ХІІ веков / Лекции и статьи по истории древнерусской литературы. – Л., 1987.Лекція 4. Оригінальна література Київської Русі: система жанрів, літописання
Ще про стиль літератури Київської Русі (Д. Чижевський, Д. Лихачов та ін.): монументальність, динамізм, етикетність, специфічний тип історизму.
Система жанрів, її залежність від візантійських традицій і взаємодія з жанровою системою фольклору. Функціональний принцип утворення жанрів.
Літописання. Самобутність жанру, його відношення до історіографічної прози інших народів. Синтетичний зміст, використання різних джерел. Особливості композиції: річна стаття як основна композиційна одиниця. Різні теорії про виникнення давньоруського літопису. Поняття про літописне зведення.
“Літопис Аскольда” як наукова гіпотеза найранішого вітчизняного літопису.
“Повість врем’яних літ”. Особливості композиції, використання легендарно–повістевого матеріалу. Ідейно–тематичний зміст, політична концепція твору. Редакції і списки “Повісті...”, джерела. Проблема авторства, відомості про Нестора–літописця. Мотиви “Повісті...” в українській літературі (І. Франко, С. Руданський, П. Тичина та ін.), її роль у розвитку вітчизняної історичної прози (Б. Лепкий, Ю. Опільський, С. Скляренко, П. Загребельний та ін.). Краєзнавчі елементи в “Повісті...”.
“Київський літопис” (ХІІ ст.) як продовження “Повісті врем’яних літ”. Спільне і відмінне між ними. Локалізація предмету зображення (тільки Київське князівство), звуження політичного ідеалу (боротьба за стольний Київ і вузько місцеві інтереси). Композиційна нечіткість, домінування фактографії над белетристичними якостями. Літописні оповіді про боротьбу проти половців. Оповідання про похід князя Ігоря проти половців у 1185 році.
Галицько–Волинський літопис (ХІІІ ст.), його структура, час і місце появи. Жанрова своєрідність, риси воїнської повісті, спроба створення нового типу ідеального героя. Образи князів Романа і Данила, “славетного співака Митуси”. Ремінісценції літопису в українській літературі ХІХ – ХХ століть (М. Костомаров, І. Франко, М. Вороний, Л. Іваничук та ін.).
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Золоте слово: Хрестоматія літератури України – Русі епохи середньовіччя ІХ – ХV століть / За ред. В. Яременка. – У 2 кн. – Кн.1. – К.: Аконіт, 2002. – 784 с.; Кн.2. – К.: Аконіт, 2002. – 784 с. Вступна стаття В. Яременка “Златоусти, “Златослови” та “Златоструї” України – Русі епохи Середньовіччя (ІХ – середина ХV ст.)”. – С.11 – 48. Сліпушко О. Софія Київська: Українська література середньовіччя: доба Київської Русі (Х – ХІІІ ст.). – К.: Аконіт, 2002. – 2002. – 400 с. Лихачев ие и развитие жанров древнерусской литературы. Система литературных жанров Древней Руси / Лихачев по древнерусской литературе. – Л.: Наука, 1986. – С.56 – 95. Білоус П. Література Київської Русі: постколоніальне прочитання // Українська мова та література. – 2003. – Ч.45. Білоус П. Жанрова система української літератури (період Київської Русі) // Слово і час. – 2002. – №2.***
Літопис руський: За Іпатським списком / Пер. Л. Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с. (Тут уміщені і “Повість...”, і Київський літопис, і Галицько–Волинський). Літопис Аскольда. – К.: Український центр духовної культури, 2001. – 132 с. (Див. також: Відроджена пам’ятка дев’ятого століття // Київ. – 1988. – №2). Тисячоліття давньоруського літописання // Київська старовина. – 1999. – №1. Джерела становлення києворуської історіографії // Духовна спадщина Київської Русі. Зб. статей. – Вип.1. – Одеса. Маяк, 1997. – С.116 – 121. Літописи // Матеріали... – Т.1. – С.87 – 96. Збережено навіки: “Про повість врем’яних літ” та її авторів // Дорога в тисячу років. – К.: Радянський письменник, 1990. – С.16 – 24. І. Із спостережень над українською лексикою “Повісті врем’яних літ” // Слово і час. – 2000. – №10. І. Галицько–Волинський літопис: Процес складання, редакції і редактори. – К.: Видавництво АН УРСР, 1958. – 103 с. Присьолков літописання в Галицько–Волинській землі // Матеріали... – Т.1. – С.96 – 101. Галицько–Волинський ізвод у колі давньоруських літописів // Київська старовина. – 1999. – №1. Хронотоп Галицько–Волинського літопису // Слово і час. – 2000. – №11.***
Нестор–літописець // Київська старовина. – 1993. – №1. Літописець Нестор і його “Повісті врем’яних літ” / Золоте слово: Хрестоматія... – Кн.1. – С.438 – 459. Сліпушко О. Нестор. Традиція руського літописання і “Повість врем’яних літ” // Софія Київська. – К., 2002. – С.246 – 266.***
Мосієнко М. Вивчення “Повісті минулих літ” у школі // Українська мова та література. – 1997. – Ч.33. – С.3.Лекція 5. Оригінальна література Київської Русі: розвиток інших жанрів
“Поучення” Володимира Мономаха. Жанрові особливості. Автобіографічна і дидактична частини. Посилення індивідуально–авторського елементу. Образ державного діяча, воїна, патріота і людини. Форми вираження психологічного стану автора. Думки автора про значення освіти, знання іноземних мов “А коли добре щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь”. Краєзнавчий елемент у “Поученні”. Інші повчання (Луки Жидяти, Феодосія Печерського), їх специфіка.
Ораторська та учительна проза. Провідні ораторські жанри (проповідь, “слово” та ін.), їхня залежність від обрядового контексту. Два види проповідей – проста (елементарні основи християнської релігії і співжиття) та урочиста, яка порушувала важливі суспільно–політичні питання і була побудована за всіма правилами ораторського мистецтва. “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона (серед. ХІ ст.) як взірець урочистого красномовства і публіцистики ХІ ст. Місце Іларіона у відстоюванні ідеї рівності церков і народів перед диктатом Візантії. Патріотична семантика твору, його структура, поетикальні елементи (антитеза, метафора). Образи київських князів. Образ Володимира–хрестителя і вимога його канонізації.
Творчість Кирила Туровського (друга пол. ХІІ ст.) як вершинне досягнення києворуської ораторської прози (“слова”–проповіді). Відомості про автора. Алегорично–символічна інтерпретація біблійних мотивів, інші засоби образності (описи природи тощо). Обстоювання Кирилом Туровським ідеї державної і церковної єдності Русі (“Притча про сліпого і кривого”). Казання та інші твори Туровського, їх популярність і пізніші ремінісценції в літературі.
Агіографія, патріотичні мотиви її розвитку, типи героїв. Трансформація візантійського “житійного” досвіду.
Княжі житія. Генеза сюжетів житій Ольги і Володимира. “Сказання про Бориса і Гліба” (к. ХІ – поч. ХІІ ст.), використання в ньому традицій мученицьких житій. Композиційна функція внутрішніх монологів у творі. Пропаганда ідеї родового старшинства і заперечення насильства.
“Житіє Феодосія Печерського” Нестора. Використання біографічного матеріалу, візантійські традиції у його використанні. Патріотична лінія автора, пропаганда соціальної активності. Своєрідність композиції.
Києво–Печерський патерик (20–ті рр. ХІІІ ст.). Листування Симона і Полікарпа як його основа. Естетичні функції епістолярних елементів. Церковно–легендарний зміст, патріотична і дидактична спрямованість патерика. Засоби вираження дидактичного змісту послань Симона і Полікарпа. Агіографічні оповідання (патерикові новели), персонажі.
Паломницька проза. Паломництво як феномен середньовічної культури. Унаочнення релігійних концепцій і задоволення бажань пізнання світу. “Житіє і ходіння Данила, ігумена із Руської землі” (поч. ХІІ ст.). Патріотизм автора, його дипломатична місія. Відомості про Русь, Візантію і Палестину доби хрестових походів. Просторово–часова організація сюжету. Використання біблійних образів і мотивів. Образ оповідача. Переклади і дослідження твору.
Література до теми
Див. відповідні розділи підручників і посібників. Твори Володимира Мономаха // Літопис руський. – К.: Дніпро, 1989. – С.454 – 464. Повчання Володимира Мономаха (за Лаврентіївським списком) // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – К.: Аконіт, 2002. – С.434 – 60. “Повчання Володимира Мономаха” // Там само. – С.32 – 33. Сліпушко О. Володимир Мономах // Сліпушко О. Софія Київська. – К.: Аконіт, 2002. – С.275 – 283. Рінберг В. Л. “Повчання” Володимира Мономаха і стародавні літературні жанри // Мовознавство. – 1983. – №3. – С.19 – 24. Лука Жидята. [Твір]. Сліпушко // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – С.310 – 312. Феодосій Печерський. [Твори]. Сліпушко // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – С.313 – 336.***
Іларіон. Слово про закон і благодать / Пер. В. Крекотня // Київ. – 1988. – №8. – С.126 – 141. Голос давніх віків // Там само. – С.124 – 125. “Слово о законє и благодати” Илариона. – К.: Наукова думка, 1984. – 240 с. Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать. Яременка // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга перша. – К.: Аконіт, 2002. – С.269 – 309. “Слово про закон і благодать” як езотеричний текст // Київська старовина. – 2001. – №4. Молдован і особливості “Слова о законі і благодаті” // Мовознавство. – 1980. – №4. – С.69 – 76. Похвала митрополиту Іларіону // Вітчизна. – 1992. – №2 – 3. – С.161 – 169. Кирило Турівський. [Твори]. Яременка // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – К.: Аконіт, 2002. – С.158 – 164. Сліпушко О. Кирило Турівський // Сліпушко О. Софія Київська. – с.304 – 310. Молитва князя Ігоря – взірець красномовства // Слово і час. – 2001. – №7.***
***
Києво–Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки) Репринтне видання. – К.: Час, 1991. – 280 с. І. “Золота книга” українського письменного люду (післямова) // Там само. – С.270 – 278. Києво–Печерський Патерик. [Текст] // Золоте слово: Хрестоматія. – Книга друга. – С.447 – 557. Білоус П. “Золота книга” української літератури (“Києво–Печерський патерик” у школі) // Українська мова та література. – 2003. – №3.***
Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. – Житомир, 1997. – 160 с. Білоус П. Українська паломницька проза. – К., 1998. – 128 с. Білоус П. Твори про мандри в давній українській літературі // Українська мова та література у середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2003. – №6. – С.112 – 121. Білоус їнські “хоженія” і західноєвропейський роман–подорож ХVІІ – ХVІІІ ст. // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. Панорама паломницької прози // Слово і час. – 1999. – №12.Лекція 6. “Слово о полку Ігоревім” як видатна пам’ятка літератури Київської Русі. Проблематика і поетика твору
Історія тексту пам’ятки і проблема його автентичності. “Скептики” (М. Каченовський, О. Сенковський, Л. Леже, А. Мазон, А. Зимін., О. Сулейменов, А. Нікітін, Г. Грабович та ін.) і прихильники автентичності “Слова”. Історія відкриття і видання пам’ятки. Українське “словознавство” (М. Максимович, І. Франко, В. Перетц, С. Пінчук, В. Франчук, П. Охріменко, Б. Яценко, О. Мишанич та ін.).
Проблема авторства “Слова”. Історична основа сюжету. Основна ідея твору. Обстоювання ієрархічної системи, ролі Києва як столиці Русі. Оцінки Ігоревого походу. Принципи організації образної системи. Антитеза “Руська земля – Степ”. Багатство прийомів образотворення. Історична конкретика і художній домисел у трактуванні образів. Сліди міфологічного мислення у творі, роль фольклорних елементів. Природа у “Слові”. Питання ритмічної організації тексту. Визначення жанру. “Слово” як пам’ятка доби орнаментального стилю.
Українські переклади і переспіви “Слова”, ремінісценції з нього в новій і новітній українській літературі. Історико–літературне значення “Слова о полку Ігоревім”. “Слово” і Черкащина.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 |
